пр ДБН ч9

ВОДОПОСТАЧАННЯ ТА КАНАЛІЗАЦІЯ СИСТЕМ

ОПАЛЕННЯ, ВЕНТИЛЯЦІЇ ТА КОНДИЦІОНУВАННЯ

14.1 Водопостачання камер зрошення, зволожувачів, дозволожувачів та інших пристроїв, що застосовуються для обробки припливного та рециркуляційного повітря, слід передбачати водою питної якості згідно з гігієнічними вимогами ДержСанПіН 383 до якості води центральних систем питного водопостачання. Якщо вода, що подається для живлення парових або водяних зволожуівачів, не задовільняє вимог виробника обладнання за показниками рН та жорсткості, необхідно передбачити попередню обробку води.

14.2 Воду, що циркулює у камерах зрошення та інших апаратах систем вентиляції та кондиціонування, слід фільтрувати. При підвищених санітарних вимогах необхідно передбачати бактерицидне очищення води.

14.3 Воду технічної якості слід передбачати для мокрих пиловловлювачів витяжних систем (крім рециркуляційних), а також для промивки припливного та теплоутилізаційного обладнання.

14.4 Відвід води у канализацію слід передбачати для опорожнення обладнання та систем опалення, тепло- та холодопостачання та для відводу конденсату від обладнання з урахуванням діючих правил приймання виробничих стічних вод в систему каналізації.

14.5 Якість води, що охолоджує апаратуру холодильних установок, слід приймати за технічними умовами на холодильні машини.

14.6 Вода, що використовується у складових частинах та секціяї центральних кондиціонерів повітря, повинна відповідати вимогам ДСТУ EN 13053 (включаючі розширені гігієнічні вимоги для спеціальних застосувань).

14.1 Водопостачання камер зрошення, зволожувачів, дозволожувачів та інших пристроїв, що застосовуються для обробки припливного та рециркуляційного повітря, слід передбачати водою питної якості згідно з гігієнічними вимогами ДержСанПіН 383 до якості води центральних систем питного водопостачання. Якщо вода, що подається для живлення парових або водяних зволожуівачів, не задовільняє вимог виробника обладнання за показниками рН та жорсткості, необхідно передбачити попередню обробку води.

14.2 Воду, що циркулює у камерах зрошення та інших апаратах систем вентиляції та кондиціонування, слід фільтрувати. При підвищених санітарних вимогах необхідно передбачати бактерицидне очищення води.

14.3 Воду технічної якості слід передбачати для мокрих пиловловлювачів витяжних систем (крім рециркуляційних), а також для промивки припливного та теплоутилізаційного обладнання.

14.4 Відвід води у канализацію слід передбачати для опорожнення обладнання та систем опалення, тепло- та холодопостачання та для відводу конденсату від обладнання з урахуванням діючих правил приймання виробничих стічних вод в систему каналізації.

14.5 Якість води, що охолоджує апаратуру холодильних установок, слід приймати за технічними умовами на холодильні машини.

14.6 Вода, що використовується у складових частинах та секціяї центральних кондиціонерів повітря, повинна відповідати вимогам ДСТУ EN 13053 (включаючі розширені гігієнічні вимоги для спеціальних застосувань).

прДБН В.2.5-ХХ-20ХХ С. 156

 ДОДАТОК А

(обов’язковий)

СИСТЕМИ ОПАЛЕННЯ (ВНУТРІШНЬОГО ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ)

 

Таблиця А.1

#G0Приміщення

 

Система опалення (теплопостачання), опалювальні прилади, теплоносій, максимально допустима температура теплоносія або тепловіддавальної поверхні

А.1 Житлові, громадські за додатком А ДБН В.2.2-9, окрім зазначених у строках з А.2 до А.10 цієї таблиці

Водяні з радіаторами, панелями та конвекторами при температурі теплоносія для двотрубних систем – не більше 95 °С; для однотрубних – не більше 105 °С.

Водяна з нагрівальними елементами, убудованими в огороджувальні конструкції приміщення (згідно з 6.6.5, 6.7.19, 6.7.20 і додатком М).

Повітряна.

Квартирна водяна з радіаторами або конвекторами при температурі теплоносія не більше 95 °С.

Газова згідно з ДБН В.2.5-20.

Електрична з температурою зовнішньої поверхні електро-опалювальних приладів не більше 85 °С.

Електрична кабельна згідно з ДБН В.2.5-24.

А.2 Дитячі, сходові клітки та вестибюлі дошкільних навчальних закладів

Водяна з радіаторами, панелями та конвекторами при температурі теплоносія не більше 95 °С (з урахуванням 4.4.3); при цьому температура поверхні захисного загородження опалювального приладу та трубопроводу не повинна перевищувати 40 °С.

Водяна з нагрівальними елементами, убудованими в огороджувальні конструкції приміщення (згідно з 6.6.5, 6.7.19, 6.7.20 і додатком М).

Електрична кабельна згідно з ДБН В.2.5-24.

А.3 Палати, операційні та приміщення лікувального призначення (окрім психіатричних та наркологічних) лікувально-профілактичних закладів

Водяна з опалювальними приладами згідно з ДБН В.2.2-10 при температурі теплоносія не більше 85 °С.

Електрична кабельна згідно з ДБН В.2.5-24.

А.4 Палати, операційні та інші приміщення лікувального призначення у психіатричних та наркологічних лікувально-профілактичних закладах

Водяна з опалювальними приладами згідно з ДБН В.2.2-10 при температурі теплоносія не більше 95 °С.

Електрична з температурою зовнішньої поверхні електро-опалювальних приладів не більше 85 °С.

Електрична кабельна згідно з ДБН В.2.5-24.

А.5 Спортивні зали

Повітряна.

Водяна з радіаторами, панелями, конвекторами, гладкими трубами при температурі теплоносія не більше 120 °С; те саме, фонова або чергова − 150 °С.

 

Продовження таблиці А.1

#G0Приміщення

Система опалення (теплопостачання), опалювальні прилади, теплоносій, максимально допустима температура теплоносія або тепловіддавальної поверхні

 

Водяна з нагрівальними елементами, убудованими в огороджувальні конструкції (згідно з згідно з 6.6.5, 6.7.19, 6.7.20 і додатком М).

Газова згідно з ДБН В.2.5-20 з температурою на тепловіддавальній поверхні не більше 150 °С, або з високотемпературними випромінювачами з температурою поверхні до 250 °С (згідно з 4.4.4, 5.8, 6.7.9).

Електрична з температурою зовнішньої поверхні електро-опалювальних приладів не більше 85 °С, або електрична з високотемпературними випромінювачами з температурою поверхні до 250 °С (згідно з 4.4.4, 5.8, 6.7.9).

Електрична кабельна згідно з ДБН В.2.5-24.

А.6 Лазні, пральні та душові

Водяна з радіаторами, конвекторами та гладкими трубами при температурі теплоносія не більше 95 °С для приміщень лазень та душових, не більше 120 °С − для пралень; те саме, фонова або чергова − 150 °С.

Повітряна.

Водяна з нагрівальними елементами, убудованими в огороджувальні конструкції (згідно з 6.6.5, 6.7.19, 6.7.20 і додатком М).

Електрична кабельна згідно з ДБН В.2.5-24.

А.7 Підприємства харчування (окрім закладів ресторанного господарства) та торгові зали (крім зазначених у А.8)

 

Водяна з радіаторами, панелями, конвекторами та гладкими трубами при температурі теплоносія не більше 120 °С; те саме, фонова або чергова − 150 °С.

Водяна з нагрівальними елементами, убудованими в огороджувальні конструкції (згідно з 6.6.5, 6.7.19, 6.7.20 і додатком М).

Повітряна.

Газова згідно з ДБН В.2.5-20 з температурою на тепловіддавальній поверхні не більше 150 °С.

Електрична з температурою зовнішньої поверхні електро-опалювальних приладів не більше 85 °С.

Електрична кабельна згідно з ДБН В.2.5-24.

А.8 Торгові зали та приміщення для обробки й зберігання матеріалів, що містять у собі легкозаймисті рідини

Приймати за строками А.11а) або А.11б) цієї таблиці.

А.9 Пасажирські зали вокзалів усіх видів транспорту

Повітряна.

Водяна з радіаторами та конвекторами при температурі теплоносія не більше 120 °С; те саме, фонова або чергова − 150 °С.

Водяна з нагрівальними елементами, убудованими в огороджувальні конструкції (згідно з 6.6.5, 6.7.19, 6.7.20 і додатком М).

Газова згідно з ДБН В.2.5-20 з температурою на тепловіддавальній поверхні не більше 150 °С.

Електрична з температурою зовнішньої поверхні електро-опалювальних приладів не більше 85 °С.

Електрична кабельна згідно з ДБН В.2.5-24.

А.10 Глядацькі зали та заклади ресторанного господарства

Водяна з радіаторами та конвекторами при температурі теплоносія не більше 115 °С.

Повітряна.

Електрична з температурою зовнішньої поверхні електро-опалювальних приладів не більше 85 °С.

Електрична кабельна згідно з ДБН В.2.5-24.

А.11 Виробничі та склади:

а) категорій А, Б, В без виділень пилу та аерозолів або з виділенням негорючого пилу

Повітряна (згідно з 4.4.8 , 7.1.11).

Водяна та парова (згідно з 6.5.1, 6.5.2, 6.5.4) при температурі теплоносія: води не більше 120 °С, не більше 150 °С для фонової або чергової системи; пари – не більше 130 °С.

Електрична (крім складів категорій А, Б та В) з температурою зовнішньої поверхні електроопалювальних приладів не більше 85 °С у вибухозахищеному виконанні (для категорій А та Б) згідно з ПУЕ.

Електрична кабельна згідно з ДБН В.2.5-24.

б) категорій А, Б, В з виділенням горючого пилу та аерозолів

Повітряна (згідно з 4.4.8, 7.1.11).

Водяна та парова (згідно з 6.5.1, 6.5.2, 6.5.4) при температурі теплоносія: води – не більше 110 °С у приміщеннях категорій А та Б, не більше 120 °С у приміщеннях категорії В, не більше 130 °С для фонової або чергової системи у приміщеннях категорії В.

Електрична (крім складів категорій А, Б та В) з температурою зовнішньої поверхні електроопалювальних приладів не більше 85 °С у вибухозахищеному виконанні (для категорій А та Б) згідно з ПУЕ.

Електрична кабельна згідно з ДБН В.2.5-24.

в) категорій Г та Д без виділень пилу та аерозолів

Повітряна.

Водяна та парова з ребристими трубами, радіаторами та конвекторами при температурі теплоносія: води не більше 120 °С, не більше 150 °С для фонової або чергової системи; пари – не більше 130 °С.

Водяна з нагрівальними елементами, убудованими в огороджувальні конструкції (згідно з 6.6.5, 6.7.19, 6.7.20 і додатком М).

Газова згідно з ДБН В.2.5-20 з температурою на тепловіддавальній поверхні: не більше 150 °С або з високотемпературними випромінювачами з температурою поверхні до 250 °С (згідно з 4.4.4, 5.8, 6.7.9).

Електрична з високотемпературними випромінювачами з температурою поверхні до 250 °С (згідно з 4.4.4, 5.8, 6.7.9).

Електрична кабельна згідно з ДБН В.2.5-24.

г) категорій Г та Д з підвищеними вимогами до чистоти повітря

Повітряна.

Водяна з радіаторами (без оребрення), панелями та гладкими трубами при температурі теплоносія не більше 120 °С, не більше 150 °С для фонової або чергової системи.

Водяна з нагрівальними елементами, убудованими в огороджувальні конструкції (згідно з 6.6.5, 6.7.19, 6.7.20 і додатком М).

Електрична кабельна згідно з ДБН В.2.5-24.

д) категорій Г та Д з виділенням негорючих пилу та аерозолів

Повітряна.

Водяна та парова з радіаторами при температурі теплоносія: води не більше 120 °С, не більше 150 °С для фонової або чергової системи; пари – не більше 130 °С.

Водяна з нагрівальними елементами, убудованими в огороджувальні конструкції (згідно з 6.6.5, 6.7.19, 6.7.20 і додатком М).

Газова згідно з ДБН В.2.5-20 з температурою на тепловіддавальній поверхні: не більше 150 °С, або з високотемпературними випромінювачами з температурою поверхні до 250 °С (згідно з 4.4.4, 5.8, 6.7.9).

Електрична з температурою зовнішньої поверхні електро-опалювальних приладів не більше 85 °С, або з високотемпературними випромінювачами з температурою поверхні до 250 °С (згідно з 4.4.4, 5.8, 6.7.9).

Електрична кабельна згідно з ДБН В.2.5-24.

е) категорій Г та Д з виділенням горючих пилу та аерозолів

Повітряна.

Водяна та парова з радіаторами та гладкими трубами при температурі теплоносія: води не більше 120 °С, не більше 130 °С для фонової або чергової системи; пари – не більше 110 °С.

Водяна з нагрівальними елементами, убудованими в огороджувальні конструкції (згідно з 6.6.5, 6.7.19, 6.7.20 і додатком М).

Електрична кабельна згідно з ДБН В.2.5-24.

ж) категорій Г та Д із значним вологовиділенням

Повітряна.

Водяна та парова з радіаторами та гладкими трубами при температурі теплоносія: води не більше 120 °С, не більше 150 °С для фонової або чергової системи; пари – не більше 130 °С.

Газова згідно з ДБН В.2.5-20 з температурою на тепловіддавальній поверхні не більше 150 °С.

Електрична кабельна згідно з ДБН В.2.5-24.

и) з виділенням ядовитих речовин

За спеціальними нормативними документами

А.12 Сходові клітки, пішохідні переходи та вестибюлі

Водяна та парова з радіаторами, конвекторами та калориферами при температурі теплоносія: води не більше 120 °С, не більше 150 °С для фонової або чергової системи; пари − не більше 130 °С.

Повітряна.

Електрична кабельна згідно з ДБН В.2.5-24.

А.13 Теплові пункти

Водяна та парова з радіаторами та гладкими трубами при температурі теплоносія: води − не більше 120 °С, пари − не більше 130 °С.

Електрична з температурою зовнішньої поверхні електро-опалювальних приладів не більше 85 °С.

Електрична кабельна згідно з ДБН В.2.5-24.

А.14 Окремі приміщення та робочі місця у приміщеннях що не опалюються, та у приміщеннях, що опалюються, з температурою повітря нижче за нормовану (окрім приміщень категорій А, Б, В)

Повітряна (згідно з 4.4.8, 7.1.11).

Водяна при температурі теплоносія не більше 120 °С.

Водяна з нагрівальними елементами, убудованими в огороджувальні конструкції (згідно з 6.4.3, 6.5.8 поменять).

Газова згідно з ДБН В.2.5-20, у тому числі з високотемпературними випромінювачами з температурою поверхні до 250 °С (згідно з 4.4.4, 5.8, 6.7.9).

Електрична з температурою зовнішньої поверхні електро-опалювальних приладів не більше 85 °С. Електрична з високотемпературними випромінювачами з температурою поверхні до 250 °С (згідно з 4.4.4, 5.8, 6.7.9).

Електрична кабельна згідно з ДБН В.2.5-24.

 

Примітки.

1. Для приміщень, зазначених у рядках А.1 (крім житлових) та А.10, допускається застосовувати системи водяного опалення з температурою теплоносія до 120 °С при використанні конвекторів з кожухом, при з’єднанні трубопроводів у межах приміщень, що обслуговуються, на сварці, при скритій/схованій прокладці або ізоляції стояків та підводок з теплоносієм, що має температуру вище 105 °С, для приміщень, які зазначені у рядку А.1, та вище 115 °С – для приміщень, зазначених у рядку А.10.

2. Температуру повітря при розрахунку систем повітряного опалення, суміщеного з припливною вентиляцією або кондиціонуванням, слід визначати згідно з вимогами 4.4.8.

3. Для приміщень громадського призначення (крім приміщень, зазначених у рядках А.2 та А.3), розташованих на першому поверсі житлового багатоповерхового будинку, допускається проектувати двотрубні системи опалення з теплоносієм температурою 105 оС, прийнятою для однотрубної системи опалення основної частини будівлі.

4. Опалення газовими приладами в будівлях IIIV ступенів вогнестійкості не допускається.

 

 

 

ДОДАТОК Б

(обов’язковий)

ЗАСОБИ БЕЗПЕКИ У СИСТЕМАХ ВОДЯНОГО ОПАЛЕННЯ ТА ВНУТРІШНЬОГО ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ

 

Б.1 Загальні положення

Система водяного опалення та внутрішнього теплопостачання повинна бути забезпечена засобами безпеки від:

  • перевищення максимально допустимої робочої температури;
    • перевищення максимально допустимого робочого тиску.

Засоби безпеки встановлюють відповідно до:

  • типу системи, наприклад, закрита чи відкрита система;
  • типу джерела енергії;
  • способу передачі теплової енергії до системи опалення або внутрішнього теплопостачання, наприклад, керована автоматично чи вручну;
  • номінальної потужності системи.

Засоби безпеки, незалежно від того, чи вмонтовані вони, чи не вмонтовані, повинні бути невід'ємною частиною системи опалення та внутрішнього теплопостачання. Необхідно дотримуватися інструкцій з монтажу приладів безпеки від їх виробника.

Б.2 Обов'язкове обладнання для герметичних систем

Б.2.1 Захист від перевищення максимально допустимої температури

Кожен теплогенератор повинен бути укомплектований термостатом безпеки, включаючи спеціальний датчик, який реагує на підвищення температури вище встановленої межі.

Якщо теплогенератор не укомплектований термостатом безпеки на заводі, то його слід встановити в системі якомога ближче до теплогенератора і не допускати перевищення робочої температури більше ніж на 10 °С, шляхом вимикання чи обмеження подачі палива (див. рисунок Б.1).



Рисунок Н.А.1 – Типове зростання температури теплоносія в системі у випадку несправності: 1 – максимально допустима робоча температура; 2 – активація термостата безпеки; 3 – вимкнення системи; t – температура, ºС; τ – час, год.

 

Якщо система приєднана через теплообмінник і температура у первинному контурі може призвести до пароутворення у вторинному контурі теплообмінника, то термостат безпеки повинен зупинити подачу енергії до вторинного контура теплообмінника за допомогою запірного клапана, установленого у первинному контурі теплообмінника.

Для недопущення підняття температури вище 105 ºС у первинному контурі теплообмінника, необхідно встановити контролер робочої температури у вторинному контурі.

Автоматично неконтрольована система повинна мати спеціальний термостат аварійного охолодження.

Якщо система обладнана теплообмінним обладнанням для аварійного охолодження, то термостат безпеки повинен захищати від перевищення максимального значення робочої температури більш ніж на 10 ºС.

Будь-яка система, нагріта теплообмінником, повинна бути обладнана запобіжним термодатчиком, який припиняє подачу теплової енергії при перевищенні максимального значення робочої температури. Для твердопаливного котла слід передбачити циркуляційне кільце відбору теплової енергії в умовах перегріву.

Б.2.2 Захист від перевищення максимально допустимого тиску

Б.2.2.1 Запобіжні клапани, їх характеристики та вимоги до установки

Кожен теплогенератор системи опалення або внутрішнього теплопостачання повинен бути укомплектований хоча б одним запобіжним клапаном для захисту системи від перевищення максимального робочого тиску. Якщо теплогенератор не обладнаний запобіжним клапаном, то такий клапан повинен бути встановлений в системі якомога ближче до теполгенератора.

При застосуванні більш ніж одного запобіжного клапана, менші клапани повинні мати пропускну здатність не менше 40 % від загальної витрати.

Запобіжний клапан (чи клапани) повинні мати відповідні характеристики для обслуговування системи або її частини.

Запобіжний клапан повинен:

  • мати умовний діаметр не менше 15 мм;
  • відкриватися при тиску теплоносія, який не перевищує максимального розрахункового тиску в системі та запобігти збільшенню максимального робочого тиску більше ніж на 10 %.
  • бути встановленим так, щоб перепад тиску у вхідному патрубку не перевищував 3 %, а в зливному трубопроводі не перевищував 10 % від настроєного тиску на клапані.

Запобіжні клапани повинні бути встановлені в доступних місцях, якомога ближче до напірного трубопроводу теплогенератора. Між теплогенератором та запобіжним клапаном не допускається розташовувати ніяку запірну арматуру.

Необхідно передбачити безпечний злив теплоносія з системи. Для цього застосовують зливний трубопровід від запобіжного клапана в каналізацію.

Для теплогенератора з номінальною потужністю більше 300 кВт необхідно застосовувати спеціальні заходи безпеки. Зокрема, використовувати розділювачі рідини, установлені в безпосередній близькості до запобіжних клапанів, та трубопроводи для випуску пари в зовнішнє середовище.

Розділювачі рідини не застосовують, якщо кожний теплогенератор обладнаний додатковим термостатом безпеки та додатковим обмежувачем тиску.

Б.2.2.2 Обмежувач тиску

Кожен теплогенератор тепловою потужністю більше 300 кВт повинен бути обладнаний запобіжним клапаном. Якщо виробником теплогенератора не передбачено такого клапана, то його слід установити в системі якомога ближче до теплогенератора.

При застосуванні інших систем теплопостачання, наприклад, від геліосистем, слід застосовувати відповідні вимоги з безпеки.

Якщо робочий тиск у системі опалення або внутрішнього теплопостачання перевищив задану межу, або у випадку перерви в подачі живлення, запобіжний клапан має перекрити подачу теплової енергії чи палива та відкритися при поновленні нормальної роботи системи.

Обмежувач тиску повинен бути настроєний таким чином, щоб спрацьовував раніше запобіжного клапана.

Б.2.3 Захист системи від недостатньої витрати води

Герметична система опалення або внутрішнього теплопостачання, окрім від електродного теплогенератора та окрім системи, приєднаної до вторинного контура теплообмінника, слід обладнувати обмежувачам протоку води чи подібним пристроєм, наприклад, обмежувачем мінімального тиску чи регулятором витрати, який забезпечує захист від надмірного зростання температури теплообмінної поверхні теплогенератора.

Обмежувач протоку води (чи подібний пристрій) не застосовують в теплогенераторі номінальною потужністю до 300 кВт, якщо при недостатній витраті води температура не зростає до небезпечного рівня.

При розташуванні теплогенератора вище більшості нагрівальних пристроїв, обмежувач протоку води (чи подібний пристрій) застосовують для будь-якого типу теплогенератора.

Б.2.4 Розширювальні баки

Розширювальний бак призначен для вміщення зростаючого об’єму води при її нагріванні, включаючи резервний об’єм води. Розширювальний бак та з’єднувальний трубопровід повинні бути:

  • розрахованими таким чином, щоб при зростанні температури, тиск у системі не перевищував значень, при яких реле тиску та запобіжні клапани спрацьовують;
  • установленими в приміщеннях з позитивною температурою повітря чи захищеними від замерзання.

Мембранний розширювальний бак підбирають за максимально допустимою робочою температурою, яка не повинна перевищувати значення, установленого підприємством-виробником.

Установлювати бак рекомендується на зворотному трубопроводі чи в точці системи з найнижчою температурою. Необхідно точно виконувати інструкцію виробника з монтажу даного обладнання.

Не допускається встановлювати запірну арматуру між розширювальним баком та теплогенератором. Допускається застосовувати лише запірний клапан із захистом від несанкціонованого втручання для технічного обслуговування бака.

Б.3 Необхідне обладнання для відкритих систем

Б.3.1 Розширювальні баки

Теплогенератор у відкритій системі слід приєднувати до розширювального бака, установленого в найвищій точці системи опалення або внутрішнього теплопостачання.

Розширювальний бак підбирають так, щоб він міг умістити об’єм води, що утворюється при її нагріванні.

Розширювальний бак відкритої системи повинен мати сполучатись з атмосферою через повітровипускний отвір та мати переливний трубопровід, який не допускається перекривати. Переливний трубопровід підбирають такого діаметра, щоб забезпечити злив максимальної масової витрати води, яка надходить в систему, тобто він повинен мати діаметр на один типорозмір більше, ніж трубопровід для заповнення системи.

Розширювальний бак відкритого типу, запобіжний трубопровід, повітровипускний отвір та переливний трубопровід повинні бути захищені від замерзання.

Схеми систем з розширювальними баками подано на рисунку Б.2.

 

 

 

 

 

Рисунок Б.2 – Приклади встановлення розширювальних баків відкритого типу: 1 – теплогенератор; 2 – розширювальний бак; 3 – запобіжний трубопровід; 4 – з’єднувальний трубопровід; 5 – переливний трубопровід; 6 – трубопровід для заповнення системи; 7 – обмежувач рівня води; 8 – зворотний трубопровід

 

Б.3.2 Запобіжний та з’єднувальний трубопроводи

Теплогенератор слід підключати до розширювального бака та забезпечувати трубопроводом для видалення повітря. Розширювальний бак повинен сполучатись з атмосферою. Систему слід з’єднувати з нижньою частиною розширювального бака через з’єднувальний трубопровід.

Мінімальний внутрішній діаметр трубопроводу слід визначати:

  • запобіжного − , мм, (але не менше 19 мм); (Б.1)
  • компенсаційного − , мм, (Б.2)

де Qномінальна теплова потужність теплогенератора, кВт.

Перекривати запобіжний та з’єднувальний трубопроводи забороняється.

 

Примітка. Цей додаток наведено згідно з положеннями ЕN 12828.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК В

(обов’язковий)

ВИПРОБУВАННЯ ПІД ТИСКОМ ТРУБОПРОВІДНИХ СИСТЕМ ВОДЯНОГО ОПАЛЕНЯ ТА ВНУТРІШНЬОГО ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ

 

В.1 Загальні положення

Випробування під тиском здійснюють, як правило, гідравлічним методом. При пневматичному випробовуванні застосовують інертний газ або повітря, але лише у суворо регламентованих умовах.

Небезпеці проведення випробовування з використанням стиснутого газу, такого як азот або повітря, не завжди приділяють достатньої уваги. У робочому діапазоні тиску кількість енергії в стиснутому азоті або повітрі в 200 разів більша ніж в такому ж об'ємі води при такому ж тиску. Ця енергія може вивільнятися з вибуховою силою у випадку, якщо з'єднання, ділянка трубопроводу чи інший елемент системи не витримають пробного тиску.

Саме завдяки цій обставині гідравлічне випробовування на герметичність є більш безпечним методом і тому використовується найчастіше.

В умовах, коли пневматичне випробовування є необхідним, наприклад, якщо трубопровід не допускається заповнювати водою, то повинні бути дотримані відповідні заходи безпеки.

Загалом, розрізняють наступні варіанти проведення випробувань трубопроводів під тиском:

  • гідравлічний метод випробування на герметичність, якому надається перевага, оскільки він є більш безпечним та може використовуватися у переважній більшості випадків;
  • пневматичний метод випробування на герметичність, який використовують лише у тих випадках, якщо не допускається застосовувати воду (іншу рідину) для перевірки герметичності.

Зазвичай пневматичне випробування тиском меншим від робочого застосовують перед гідравлічним випробовуванням для виявлення основної маси дефектів.

Трубопровідну систему слід випробувати пробним тиском, що на 30 % перевищує робочий тиск упродовж відведеного періоду, який слід приймати не менше 2 годин.

В.2 Процедури

В.2.1 Обстеження системи перед випробовуванням

Перед проведенням випробовування слід визначити:

а) чи була система промита (очищена);

б) чи відповідає обраний метод проведення випробування будівельним умовам та умовам експлуатації об’єкта;

в) чи доцільно проводити пневматичні випробування, для виявлення основної маси дефектів, перед проведенням гідравлічних випробувань;

г) чи залишається у трубопроводі вода, яка за можливого замерзання може призвести до руйнування системи;

д) яким методом доцільно проводити випробування в окремих випадках, наприклад, у висотній будівлі, де, при гідравлічному випробуванні, висота секції системи обмежена гідростатичним тиском і може значно перевищити пробний тиск;

е) чи герметичні потенційно небезпечні місця системи;

ж) чи розраховане тестове обладнання, наприклад, приєднувальні водопроводи, насос, запобіжник компресора тощо на більший тиск, ніж тиск у трубопроводі, який випробовують;

и) які пошкодження можуть бути виявлені при випробуванні системи;

к) чи достатня кваліфікація персоналу для проведення якісної перевірки системи під час її заповнення;

л) чи піддаються обстеженню всі частини системи, які випробовують;

м) чи можна залишити систему заповненою частково? Якщо ні, то скільки необхідно передбачити часу для її заповнення, випробовування та спорожнення;

н) чи доцільно поєднувати різні ділянки системи для проведення одночасного випробовування;

п) як швидко можливо заповнити систему зі звичайного водопроводу, враховуючи висоту будівлі. У разі, коли допустима для використання подача із водопроводу є недостатньою, то з якого іншого джерела слід передбачити додаткове нагнітання: ручного або механічного.

В.2.2 Гідравлічне випробування тиском

В.2.2.1 Підготовка

Необхідно виконати наступні дії перед проведенням гідравлічного випробування:

а) закупорити, перекрити або ущільнити всі відкриті кінці трубопроводу;

б) зняти та/або перекрити потенційно небезпечне обладнання системи та затягнути фітинги, а також виставити (переналаштувати) реле тиску і компенсатори;

в) закрити всі клапани, що обмежують ділянку трубопроводу, яку випробовують. Закрити клапани, якщо вони недостатньо закриті й можуть стати причиною вібрацій або невидимих дій;

г) відкрити всі клапани в межах ділянки трубопроводу, яку випробовують;

д) переконатись, що всі повітровідвідники у найвищих точках системи знаходяться в робочому стані;

е) переконатись, що випробувальний манометр справний, розрахований на необхідний тиск та строк його повірки не минув;

ж) перевірити наявність необхідних спускних кранів та шлангів для відведення води в каналізацію;

и) визначити тривалість проведення випробовування, враховуючи час, необхідний для проведення всіх підготовчих процедур.

В.2.2.2 Проведення випробування

При проведенні гідравлічного випробування необхідно виконати наступні процедури:

а) при наповненні системи водою чи іншою рідиною, ретельно перевірити всю систему на наявність виходу повітря, що витісняється;

б) систематично видаляти повітря з системи через її верхні точки;

в) після заповнення системи водою, підвищити тиск до пробного та зафіксувати його;

г) якщо тиск падає, перевірити запірну арматуру на протікання та потім оглянути ще раз систему на наявність витоків;

д) якщо стан системи задовільний, то необхідно це засвідчити у звіті підписами представника клієнта та працівника, відповідального за проведення випробування.

В.2.2.3 Закінчення випробування

Після закінчення випробування, необхідно провести наступні дії:

а) знизити тиск;

б) спорожнити систему, у разі необхідності, для проведення наступних процедур:

- установити заново зняте перед випробовуванням потенційно небезпечне обладнання;

- відкрити тимчасово перекриті клапани, що визначали межі ділянки системи;

- у разі потреби заповнити систему іншим тепло- або холодоносієм, наприклад, повітрям, парою, тощо;

в) забезпечити щоб повітровідвідники, наприклад, резервуарів, баків, ємностей, мембранних баків, були сполучені з атмосферою до спорожнення системи, інакше можливе руйнування системи від розрідження;

г) у необхідних випадках слід осушити трубопровід нагрітим повітрям.

В.2.3 Пневматичні випробування

В.2.3.1 Підготовка

Перед проведенням пневматичного випробування необхідно:

а) призначити відповідальну особу за проведення випробування. Відповідальна особа має керувати підготовкою системи до випробування, керувати проведенням випробування та, після закінчення випробування, контролювати зниження тиску в системі до атмосферного. У письмовому протоколі у формі звіту випробовування вказати проектний робочий тиск, пробний тиск та період випробовування;

б) після закінчення випробування, систему слід привести до стану, що забезпечує її експлуатацію в умовах розрахункового робочого тиску;

в) закупорити, перекрити або ущільнити всі відкриті кінці трубопроводу;

г) зняти та/або перекрити потенційно небезпечне обладнання системи та затягнути фітинги, виставити (переналаштувати) лічильники, реле тиску і компенсатори;

д) закрити всі клапани, що обмежують ділянку трубопроводу, яку випробовують;

е) відкрити всі клапани в межах ділянки трубопроводу, яку випробовують;

ж) переконатись, що всі повітровідвідники у найвищих точках системи знаходяться в закритому положенні;

и) переконатись, що випробувальний манометр справний, розрахований на необхідний тиск та строк його повірки не минув;

к) за можливості, контролювати обстановку навколо зони, де здійснюють випробовування стиснутим повітрям;

л) якщо тиск стиснутого повітря, яке подають в систему, більший за пробний тиск, то на з'єднувальному трубопроводі встановлюють редукційний клапан, манометр та запобіжний клапан, настроєний на відкриття при досягненні в системі пробного тиску;

м) будь-які гнучкі з’єднання (шланги), через які подають повітря, повинні бути надійно закріплені;

н) перед проведенням випробовування увесь персонал повинен знаходитися на безпечній відстані від трубопроводу;

п) повітря слід подавати повільно та контролювати редукційним клапаном, настроєним на пробний тиск;

р) якщо повітря для випробовування подають від джерела з більш високим тиском (редукують), на вході в систему його температура знижується. У подальшому, при підвищенні температури, відповідно починає підвищуватися тиск у трубопроводі. Для того, щоб тиск повітря не перевищив пробного тиску, необхідно здійснити відповідні заходи. У будь-якому випадку слід підключити запобіжний клапан, настроєний на пробний тиск;

с) під час проведення випробування, категорично забороняється перевіряти зварні шви за допомогою простукування.

В.2.3.2 Регламент випробовувань

Під час проведення пневматичного випробування, необхідно провести наступні дії:

а) підвищувати тиск повітря не більше ніж на 0,5 бар (105 Па);

б) через 10 хв. після початку випробування оглянути систему для виявлення місць витоку повітря, за звуком чи використовуючи мильний розчин;

в) знизити тиск.

В.3 Документація

Після проведення випробовування тиском фіксують наступні дані:

  • дата проведення випробовування;
  • характеристики системи опалення та максимальний робочий тиск;
  • значення пробного тиску;
  • часовий період проведення випробовування;
    • прізвища персоналу, що приймали участь у проведенні випробування.

Звіт повинен відповідати технічним інструкціям і вимогам проекту.

 

Примітки.

1. При проведенні випробування трубопровідної системи під тиском слід виконувати вимоги НПАОП 0.00-1.11.

2. Цей додаток наведено згідно з положеннями EN 14336 та чинними нормативно-правовими актами України.

 

 

ДОДАТОК Г

(обов’язковий)

ПАРАМЕТРИ МІКРОКЛІМАТУ В ЗОНІ ОБСЛУГОВУВАННЯ ПРИМІЩЕНЬ ЖИТЛОВИХ, ГРОМАДСЬКИХ ТА АДМІНІСТРАТИВНО-ПОБУТОВИХ БУДИНКІВ

 

Г.1 Параметри, що характеризують мікроклімат приміщень:

  • температура повітря;
  • швидкість руху повітря;
  • відносна вологість повітря;
    • результуюча температура приміщення.

Г.2 Оптимальні і допустимі норми мікроклімату в зоні обслуговування приміщень повинні відповідати значенням, наведеним у таблицях Г.1 і Г.2.

У таблиці Г.2 прийнята така класифікація приміщень:

  • приміщення 1 категорії – приміщення, в яких люди перебувають у стані спокою та відпочинку і переважно сидять або лежать;
  • приміщення 2 категорії – приміщення, в яких люди зайняті розумовою працею, навчанням;
  • приміщення 3а категорії – приміщення з масовим перебуванням людей, в яких вони знаходяться переважно сидячи без вуличного одягу;
  • приміщення 3б категорії – приміщення з масовим перебуванням людей, в яких вони перебувають переважно сидячи у вуличному одязі;
  • приміщення 3в категорії – приміщення з масовим перебуванням людей, в яких вони перебувають переважно стоячи без вуличного одягу;
  • приміщення 4 категорії – приміщення, які призначені для занять рухливими видами спорту;
  • приміщення 5 категорії – приміщення, в яких люди знаходяться переважно у напівроздягнутому вигляді (роздягальні, кабінети лікарів, процедурні кабінети тощо);
  • приміщення 6 категорії – приміщення з тимчасовим пребуванням людей (вестибюлі, гардеробні, коридори, сходи, санвузли, вбиральні тощо).

Примітка. У приміщеннях іншого призначення, що не вказані у таблицях Г.1 і Г.2, параметри мікроклімату слід приймати за вимогами відповідних нормативних документів, які узгоджені з органами санітарно-епідеміологічного нагляду.

Г.3 При забезпеченні параметрів мікроклімату в різних точках зони обслуговування приміщення допускається:

  • перепад температури повітря не більше 2 ° С для оптимальних показників і не більше 3 ° С – для допустимих;
  • перепад результуючої температури приміщення за висотою зони обслуговування – не більше 2 ° С;
  • зміна швидкості руху повітря – не більше 0,07 м/с для оптимальних показників і не більше 0, 1 м/с – для допустимих;
  • зміна відносної вологості повітря – не більше 7% для оптимальних показників і не більше 15% – для допустимих.

 

Таблиця Г.1 – Оптимальні і допустимі норми температури, відносної вологості

і швидкості руху повітря в зоні обслуговування приміщень

житлових будинків і гуртожитків

 

Період

Року

Найменування приміщення

Температура

повітря, °С

Результуюча температура, °С

Відносна

вологість,%

Швидкість руху повітря, м/с

опти-мальна

допу-стима

Опти-мальна

допу-стима

опти-мальна

допу-стима,

не більше

опти-мальна, не більше

допу-стима,

не більше

Холодний

Житлова кімната

20-22

18-24

19-22

17-23

45-30

60

0,15

0,2

Житлова кімната для людей похилого віку та інвалідів

20-22

20-24

19-22

19-23

45-30

60

0,15

0,2

Кухня

19-21

18-26

18-20

17-25

НН*

НН

0,15

0,2

Ванна,

суміщений санвузол

24-26

18-26

23-27

17-26

НН

НН

0,15

0,2

Вбиральня

19-21

18-26

18-20

17-25

НН

НН

0,15

0,2

Приміщення для відпочинку та навчальних занять

20-22

18-24

19-21

17-23

45-30

60

0,15

0,2

Міжквартирний коридор

18-20

16-22

17-19

15-21

45-30

60

0,15

0,2

Вестибюль,

сходова клітка

16-18

14-20

15-17

13-19

НН

НН

0,2

0,3

Комори

16-18

12-22

15-17

11-21

НН

НН

0,2

0,3

Теплий

Житлова кімната

22-25

20-28

22-24

18-27

60-30

65

0,2

0,3

 

* НН – не нормується

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця Г.2 – Оптимальні і допустимі норми температури, відносної вологості

і швидкості руху повітря в зоні обслуговування приміщень

громадських та адміністративно-побутових будинків

 

Період

року

Найменування приміщення або категорія приміщення

Температура

повітря, °С

Результуюча температура, °С

Відносна

вологість,%

Швидкість руху повітря, м/с

опти-мальна

допу-стима

опти-мальна

допу-стима

опти-мальна

допу-стима,

не більше

опти-мальна, не більше

допу-стима,

не більше

Холодний

1 категорія

20-22

18-24

19-20

17-23

45-30

60

0,2

0,3

2 категорія

19-21

18-23

18-20

17-22

45-30

60

0,2

0,3

3а категорія

20-21

19-23

19-20

19-22

45-30

60

0,2

0,3

3б категорія

14-16

12-17

13-15

13-16

45-30

60

0,2

0,3

3в категорія

18-20

16-22

17-20

15-21

45-30

60

0,2

0,3

4 категорія

17-19

15-21

16-18

14-20

45-30

60

0,2

0,3

5 категорія

20-22

20-24

19-21

19-23

45-30

60

0,15

0,2

6 категорія

16-18

14-20

15-17

13-19

НН*

НН

НН

НН

Ванні, душові

24-26

18-28

23-25

17-27

НН

НН

0,15

0,2

Дитячі дошкільні заклади.

Групова роздягаль-ня та вбиральня:

- для ясельних та молодших груп

21-23

20-24

20-22

19-23

45-30

60

0,1

0,15

- для середніх та дошкільних груп

20-22

19-25

19-21

18-24

45-30

60

0,1

0,15

Спальня:

- для ясельних та молодших груп

20-22

20-23

19-21

19-22

45-30

60

0,1

0,15

- для середніх та дошкільних груп

19-22

18-23

18-21

17-22

45-30

60

0,1

0,15

Теплий

Приміщення з постійним перебуванням людей

23-25

18-28

22-24

19-27

60-30

65**

0,3

0,5

* НН – не нормується

** Допускається приймати до 75% у районах з розрахунковою відносною вологістю більше 75% за ДСТУ-Н Б В.1.1-27.

 

Примітка. Цей додаток наведено згідно з положеннями ГОСТ 30494 і відповідно до чинних нормативних документів України.

 

 

ДОДАТОК Д

(обов’язковий)

НОРМИ ТЕМПЕРАТУРИ, ВІДНОСНОЇ ВОЛОГОСТІ ТА ШВИДКОСТІ РУХУ ПОВІТРЯ В РОБОЧІЙ ЗОНІ ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ

 

Таблиця Д.1

#G0призначенняПППеріод року

Категорія робіт

Оптимальні норми на постійних і непостійних робочих місцях

Допустимі норми

Темпе-ратура повітря, °С

Відносна вологість повітря, %

Швид-кість руху повітря, м/с, не більше

Температура повітря, °С

Відносна вологість повітря, %, не більше

Швид-кість руху повітря, м/с, не більше

на постійних робочих місцях

на непостій-них робочих місцях

на постійних і непостійних робочих місцях

1

2

3

4

5

6

7

8

9

Холод-ний період року

Легка:

Іa

22 – 24

60 – 40

0,1

21 – 25

18 – 26

75

0,1

21 – 23

60 – 40

0,1

20 – 24

17 – 25

75

0,2

Середної важкості:

IIа

19 – 21

60 – 40

0,2

17 – 23

15 – 24

75

0,3

IIб

17 – 19

60 – 40

0,2

15 – 21

13 – 23

75

0,4

Важка:

III

16 – 18

60 – 40

0,3

13 – 19

12 – 20

75

0,5

Теп-лий період року

Легка:

Іa

23 – 25

60 – 40

0,1

22 – 28

20 – 30

75

0,2

22 – 24

60 – 40

0,2

21 – 28

19 – 30

75

0,3

Середної важкості:

IIа

21 – 23

60 – 40

0,3

18 – 27

17 – 29

75

0,4

IIб

20 – 22

60 – 40

0,3

15 – 27

15 – 29

75

0,5

Важка:

III

18 – 20

60 – 40

0,4

15 – 26

13 – 28

75

0,6

 

Примітки.

1. Для виробничих приміщень, які розташовані у районах з розрахунковою температурою зовнішнього повітря 25 °С та вище для найжаркішей доби забезпеченість 0,95 відповідно до ДСТУ-Н Б В.1.1-27, температуру повітря tрм, °С, на робочих місцях у теплий період року допускається приймати вище зазначених у колонках 6 і 7, але не більше ніж на 3 °С для постійних робочих місць і не більше ніж на 2 °С для непостійних робочих місць. При цьому на кожний градус різниці температур (tрм - 28 °С) слід збільшувати швидкість руху повітря на 0,1 м/с, але не більше, ніж на 0,3 м/с вище швидкості, зазначеної у колонці 9.

2. На кожний градус різниці температур (tрм - 24 °С) допускається приймати відносну вологість повітря на 5% нижче відносної вологості, зазначеної у колонці 8.

3. У кліматичних зонах з високою відносною вологістю повітря (поблизу морів, озер та інш.), а також при застосуванні адіабатного зволоження припливного повітря для забезпечення на робочих місцях температур повітря, що зазначені у колонках 6 і 7, допускається приймати відносну вологість повітря на 10% вище відносної вологості, яка визначена згідно з приміткою 2.

4. Вимірювання параметрів мікроклімату на робочих місцях і в робочій зоні виробничих приміщень та їх оцінка відповідно до ДСН 3.3.6.042.

 

 

ДОДАТОК Е

(обов’язковий)

КОЕФІЦІЕНТ Кn ПЕРЕХОДУ ВІД НОРМОВАНОЇ ШВИДКОСТІ РУХУ ПОВІТРЯ В ПРИМІЩЕННЯХ ДО МАКСИМАЛЬНОЇ ШВИДКОСТІ У СТРУМЕНІ ПРИПЛИВНОГО ПОВІТРЯ

 

 

Таблиця Е.1

Параметри #G0

Розташування людей

Категорія робіт

мікроклімату

Легка – la, lб

Середньої важкості – IIа, IIб, важка – III

Допустимі

У зоні прямої дії припливного струменю повітря у межах ділянки:

 

- початкової та при повітряному

душуванні

1

1

 

- основної

1,4

1,8

 

Поза зони прямої дії припливного струменю повітря

1,6

2

 

У зоні зворотнього потоку повітря

1,4

1,8

Оптимальні

У зоні прямої дії припливного струменю повітря у межах ділянки:

 

- початкової

1

1

 

- основної

1,2

1,2

 

Поза зони прямої дії припливного струменю або у зоні зворотнього потоку повітря

1,2

1,2

 

Примітка. Зона прямої дії струменю визначається площею поперечного перерізу струменю, у межах якого швидкість повітря змінюється від до .

 

 

 

ДОДАТОК Ж

(обов’язковий)

ДОПУСТИМЕ ВІДХИЛЕННЯ ТЕМПЕРАТУРИ ПОВІТРЯ У СТРУМЕНІ ПРИПЛИВНОГО ПОВІТРЯ ВІД НОРМОВАНОЇ ТЕМПЕРАТУРИ ПОВІТРЯ

В ЗОНІ ОБСЛУГОВУВАННЯ АБО В РОБОЧІЙ ЗОНІ

 

Таблица Ж.1

 

#G0Метеороло-

гічні

умови

Приміщення

Допустимі відхилення температури, °С

 

При поповненні

нестачі теплоти

у приміщенні

При асиміляції

надлишків теплоти

у приміщенні

 

Розташування людей

 

у зоні прямої дії та зворотного потоку припливно-го струменю

поза зоною прямої дії та зворотного потоку припливно-го струменю

у зоні прямої дії припливно-го струменю

поза зоною прямої дії припливно-го струменю

Допустимі

Житлові, громадські та адміністративно-побутові

3

3,5

-

-

-

-

1,5

2

Виробничі

5

6

-

-

 

-

-

2

2,5

Оптимальні

Будь-які, за винятком приміщень, до яких існують спеціальні технологічніе вимоги

 

1

1,5

-

-

 

-

-

1

1,5

 

 

ДОДАТОК И

(обов’язковий)

ТЕМПЕРАТУРА ТА ШВИДКІСТЬ РУХУ ПОВІТРЯ

ПРИ ПОВІТРЯНОМУ ДУШУВАННІ

 

Таблиця И.1

#G0Категорія робіт

Температура

повітря

поза струменем, °С

Середня на 1 м2 швидкість повітря

у струмені, який душує, на робочому місці, м/с

Температура суміші повітря

у струмені, який душує, °С, на робочому місці при інтенсивності теплового опромінення, Вт/м2

 

140-350

700

1400

2100

2800

Легка - Ia, Iб

Приймати значення, що вказані у

1

28

24

21

16

-

 

колонках 6, 7 таблиці Д.1

2

-

28

26

24

20

 

3

-

-

28

26

24

 

3,5

-

-

-

27

25

Середної важкості - IIа, IIб

1

27

22

-

-

-

 

2

28

24

21

16

-

 

3

-

27

24

21

18

 

3,5

-

28

25

22

19

Важка - III

2

25

19

16

-

-

 

3

26

22

20

18

17

 

3,5

-

23

22

20

19

 

Примітки.

1. При температурі повітря поза струменю, що душує, яка відрізняється від указаної у таблиці, температуру суміші повітря у струмені на робочому місці слід підвищувати або знижувати на 0,4 °С на кожний градус різниці від значення, наведеного у таблиці, але приймати не нижче 16 °С.

2. Інтенсивність теплового опромінення слід приймати такою, що дорівнює середній за час опромінення.

3. При тривалості дії променевого теплового потоку менше 15 або більше 30 хвилин безперервної праці температуру суміші повітря у струмені, який душує, допускається приймати відповідно вищою на 2 °С або нижчою до значень, що наведені у таблиці.

4. Для проміжних значень інтенсивності теплового опромінення температуру суміші повітря у струмені, який душує, слід визначати шляхом інтерполяції.

 

 

 

 

ДОДАТОК К

(обов’язковий)

ЗАПАС ПОТУЖНОСТІ Системи опалення

ПРИ ЗМІННОМУ ТЕПЛОВОМУ РЕЖИМІ

 

 

К.1 Запас потужності системи опалення при змінному тепловому режимі не слід застосовувати:

  • для системи з оптимізованим за погодними умовами автоматичним регулюванням теплового режиму приміщення;
  • для системи, в якій не застосовується зниження температури повітря в найхолодніші дні опалювального періоду;
  • якщо подібний запас було враховано при визначені теплового навантаження системи опалення за іншими нормативними положеннями.

К.2 Запас потужності здійснюють надбавкою до питомих тепловтрат приміщення.

К.2.1 Питому надбавку потужності допускається визначати за теплотехнічним розрахунком.

К.2.2 Питому надбавку потужності fRH, Вт/м2, допускається приймати за таблицею К.1 для приміщень з наступними характеристиками:

  • рівень теплоізоляції не нижче від визначеного у ДБН В.2.6-31;
  • середня висота приміщення не більша ніж 3,5 м;
  • кратність повітрообміну приміщення впродовж розігріву не вище ніж 0,5 год.-1;
    • зниження температури повітря приміщення становить не нижче ніж 15 ºС.

К.2.3 Для приміщень з постійним тепловим режимом питому надбавку приймають рівною нулю.

 

Таблиця К.1 − Питома надбавка, Вт/м2, при зниженні температури повітря приміщення

 

ДОДАТОК Л

(обов’язковий)

ДОПУСТИМА ШВИДКІСТЬ РУХУ ВОДИ У ТРУБОПРОВОДАХ

 

Таблиця Л.1

#G0Допустимий еквівалентный рівень шуму, дБА

Допустима швидкість руху води, м/с, у трубопроводах при коефиіцієнтах місцевих опірів вузла опалювального приладу або стояка з арматурою, приведенных до швидкості теплоносія у трубах

 

До 5

10

15

20

30

25

1,5/1,5

1,1/0,7

0,9/0,55

0,75/0,5

0,6/0,4

30

1,5/1,5

1,5/1,2

1,2/1,0

1,0/0,8

0,85/0,65

35

1,5/1,5

1,5/1,5

1,5/1,1

1,2/0,95

1,0/0,8

40

1,5/1,5

1,5/1,5

1,5/1,5

1,5/1,5

1,3/1,2

 

Примітки.

1. У чисельнику наведена допустима швидкість теплоносія при застосуванні кранів пробічних, трьохходових та подвійного регулювання, у знаменнику - при застосуванні вентилів.

2. Швидкість руху води у трубах, що прокладаються через декілька приміщень, слід визначати, враховуючи:

а) приміщення з найменшим допустимим еквівалентним рівнем шуму;

б) арматуру з найбільшим коефіцієнтом місцевого опору, що устанавлюється на будь-якій ланці трубопровода, який прокладається через це приміщення, при довжині ланки 30 м в обидві сторони від приміщення.

3. При застосуванні арматури з великим гидравлічним опіром (терморегулятори, балансировочні клапани, регулятори тиску проходу та інш.), уникючи шумоутворювання робочий перепад тиску на арматурі слід приймати згідно з вимогами виробника.

 

 

ДОДАТОК М

(обов’язковий)

ТЕМПЕРАТУРА нагрівальної поверхні будівельних

конструкцій з убудованими нагрівальними елементами

 

Таблиця М.1

Нагрівальна поверхня

Максимальна розрахункова температура нагрівальної поверхні1)

Підлога (сухий або нормаль-ний вологісний режим)2)

29 °С в приміщеннях з постійним перебуванням людей;

31 °С у приміщеннях з тимчасовим перебуванням людей;

35 °С у крайовій зоні (зоні найбільшого охолодження);

27 °С при дерев’яному покритті;

26 °С при підвищеній температурі повітря впродовж більшої частини опалювального періоду (пекарня тощо);

26,5 °С (середньодобова температура) для акумуляційного опалення

25 °С у приміщеннях дитячих навчально-виховних закладів

Підлога (вологий та мокрий вологісний режим)2)

31 °С для обхідних доріжок та лавок плавального басейну, ванної кімнати тощо

Стіна

95 °С для зовнішньої стіни від рівня підлоги до 1 м (окрім приміщень дитячих навчально-виховних закладів);

35 °С для зовнішньої стіни з електричною кабельною системою опалення від рівня підлоги до 1 м;

28, 30, 33, 36 та 38 °С відповідно висоти приміщення 2,8, 3,0, 3,5, 4,0 та 6,0 м

Стеля

28, 30, 33, 36 та 38 °С відповідно висоти приміщення 2,8, 3,0, 3,5, 4,0 та 6,0 м

32 °С у приміщеннях дитячих навчально-виховних закладів

Підвіконня

45 °С у приміщеннях дитячих навчально-виховних закладів

 

1) Максимальне значення може бути меншим від зазначеного залежно від вимог виробника до застосовуваного матеріалу лицьового покриття підлоги.

2) Вологісний режим приміщення визначають згідно з ДБН В.2.6-31.

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК Ц

(довідковий)

ВИтрата диму, що видаляється при пожежі

 

 

Ц.1 Витрата диму G1, кг/ч, що видаляється з коридору або холу визначається за формулою:

а) для житлових будинків

 

G1=3420 BnH1,5 ; (Ц.1)

 

б) для громадських, адміністративно-побутових і виробничих будівель

 

G1=4300BnH1,5Kd ; (Ц.2)

 

У формулах (Ц.1) та (Ц.2):

В

 -

ширина більшої зі стулок дверей, які відкривається при виході з коридору або холу до сходових кліток або назовні, м;

n

 -

коефіцієнт, що залежить від загальної ширини більших стулок, які відкриваються при пожежі з коридору на сходові клітки або назовні та приймається за таблицею Ф.1:

 

Таблиця Ц.1

Будівлі

Коефіцієнт n при значеннях ширини В

0,6

0,9

1,2

1,3

2,4

Житлові

1,00

0,82

0,70

0,51

0,41

Громадські, адміністративно-побутові та виробничі

1,05

0,91

0,80

0,62

0,50

 

H

 -

Висота дверей, м; при Н > 2,5 м приймати Н =2,5 м;

Kd

 -

Коеффіцієнт відносної тривалості відкриття дверей з коридору на сходову клітку або назовні під час евакуації людей, треба приймати рівним 1 при евакуації 25 людей і більше через одні двері та 0,8 – при евакуації менше 25 людей крізь одні двері.

 

Ц.2 Витрата диму G, кг/год, що видаляється з приміщення, визначається за периметром осередка пожежі.

Витрата диму для приміщень площею до 1600 м2 або резервуару диму для приміщень більшої площі визначається за формулою

 

G=676,8Pf y1,5Ks, (Ц.3)

 

де Pf

 -

периметр, м, осередку пожежі в начальній стадії, який принимається як більший з периметрів відкритих або негерметично закритих посудин горючих речовин або місць складування горючих або негорючих материалів (деталей) в горючій упаковці.

 

Для приміщень, обладнаних спринклерними системами, приймаєтся Pf = 12 м. Якщо периметр осередка пожежі неможливо визначити, то його допускаєтся визначати за формулою

 

4 ≤ Pf = 0,38 A0,5 ≤12; (Ц.4)

 

A

площа, м2, приміщення або резервуара диму;

у

відстань, м, від нижньої межі задимленої зони до підлоги, що принимається для приміщень 2,5 м або від нижнього края завіси, що створює резервуар диму, до підлоги.

Кs

коефіцієнт, що становить 1,0, а для систем з природним спонуканням при одночасному гасінні пожежі спринклерними системами становить 1,2.

 

Примітка. При периметрі осередка пожежі Pf >12 м або відстані y > 4 м витрата диму визначається у відповідності з п. Ц.3.

 

 

Ц.3 Витрата диму G1, кг/год, що видаляється з приміщень (з умови захисту дверей евакуаційних виходів), слід визначати за формулою (Ц.5) для холодного періоду (параметри Б) і перевіряти для теплого періоду року, якщо швидкість вітру в теплий період більше, ніж у холодний:

 

G1=3584 ΣAd [ho in - γ) ρin+0,7V2 ρin2]0,5KS, (Ц.5)

 

де SAd

еквівалентна (витраті) площа дверей евакуаційних виходів, м2;

h0

розрахункова висота від нижньої межі задимленої зони до середини дверей; приймається h0 = 0,5Hd + 0,2

Hd

висота найбільш високих дверей евакуаційних виходів, м;

γin

питома вага зовнішнього повітря, Н/м3;

γ

питома вага диму, прийнята відповідно до Ц.5.

ρin

густина зовнішнього повітря, кг/м3;

V

швидкість вітру, м/с: при V = 1,0 м/с слід приймати V = 0; при V > 1,0 м/с відповідно до ДСТУ-Н Б.В.1.1-27 але не більше 5 м/с.

 

Примітка. У забудованій території допускається приймати швидкість вітру за даними місцевої метеорологічної станції, але не більше 5 м/с.

 

 

Еквівалентна площа дверей Ad розраховується за формулою:

 

ΣAd =A1 + K1ΣA2 + K2ΣA3 ) K3, (Ц.6)

 

де SA1

сумарна площа одинарних дверей, що відкриваються назовні;

SA1

сумарна площа перших дверей для виходу із приміщення, при яких потрібно відкривати назовні другі двері, сумарною площею SA'2, м2 (наприклад, двері тамбура);

SA3

сумарна площа перших дверей для виходу із приміщення, при яких потрібно відкривати назовні другі й треті двері, сумарною площею SA'3 SA"3;

K1, K2

коефіцієнти для визначення еквівалентної площі послідовно розташованих дверей за формулами:

 

 

 

K1=(1+n –2) –0.5, (Ц.7)

K1=(1+n1–2+m –2) –0,5, (Ц.8)

де n = ΣA'2 / ΣA2 ; (Ц.9)

n1 = ΣA'3 / ΣA3; (Ц.10)

m = ΣA"3 / ΣA3 ; (Ц.11)

 

K3

коефіцієнт відносної тривалості відкривання дверей під час евакуації людей з приміщення, який визначається за формулами:

для одинарних дверей:

 

K3 = 0,03 N ≤ 1; (Ц.12)

 

для подвійних дверей або при виході через тамбур-шлюзи:

 

K3 = 0,05 N ≤ 1, (Ц.13)

 

де N — середня кількість людей, що виходять із приміщення через кожні двері.

 

К3 слід приймати: не менше 0,8 – при одних дверях; 0,7 – при двох дверях; 0,6 – при трьох; 0,5 – при чотирьох та 0,4 – при п'яти і більшій кількості дверей у приміщенні.

Еквівалентна площа дверей евакуаційних виходів SАd із приміщення визначаються для місцевостей з розрахунковою швидкістю вітру:

а) 1 м/с і менше – сумарно для всіх виходів;

б) більше 1 м/с – окремо для виходів із дверей з боку фасаду (найбільшою еквівалентною площею, що розглядається як площа виходів на навітряний фасад) і сумарно для всіх інших виходів.

 

Ц.4 Час t, с, заповнення димом приміщення або „резервуара диму”, потрібно визначати за формулою;

t = 6,39A(У –0,5H –0,5) / Pƒ,

де А - площа приміщення або резервуара диму, м2;

У - рівень нижньої межі диму, приймається для приміщень У = 2,5 м, а для резервуарів
диму – як висота, м, від нижньої кромки завіс до підлоги приміщення;

Н - висота приміщення, м;

Pƒ - периметр осередку пожежі, м.

 

Ц.5 Середню питому вагу γ , Н/м3, і температуру диму t, °С, при видаленні його з приміщення об'ємом 10 тис.м3 і менше, слід приймати:

γ = 4Н/м3, t = 600° С – при горінні рідини і газів;

γ = 5Н/м3, t = 450° С – при горінні твердих тіл;

γ = 6Н/м3, t =300° С – при горінні волокнистих речовин і при видаленні диму з коридорів і холів.

Середня питома вага диму γm при видаленні його з приміщення об'ємом більше 10 тис.м3 визначається за формулою:

γ m = γ + 0,05(Vp – 10),

де Vp – об'єм приміщення, тис.м3.

 

 

 

 

Контакты

тел.: (050) 769-43-72

тел.: (067) 499-51-74

тел.: (093) 258-52-66

Этот адрес электронной почты защищен от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.

.