прДБН В.2.5-ХХ-20ХХ С. 113 ч6

Часть 6

ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІСТЬ ТА ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ

11.1 Виконання систем опалення, вентиляції, повітряного опалення, кондиціонування і охолодження повітря, тепло- та холодопостачання будівель (далі – систем забезпечення мікроклімату будівель) повинно відповідати вимогам ДСТУ 2339.

11.2 Характеристики застосовуваного обладнання та систем забезпечення мікроклімату будівель повинні відповідати вимогам ДБН В.1.2-11, щодо економії енергії.

11.3 Вимоги до класу енергоефективності будівлі при проектуванні, реконструкції, капітальному ремонті та термомодернізації, який визначають згідно з ДБН В.2.6-31, із відповідним даному класу технічним оснащенням, автоматизацією, моніторингом й управлінням систем забезпечення мікроклімату будівель, що визначають згідно з ДСТУ Б ЕN 15232, повинні встановлюватися замовником у «Завданні на проектування» відповідно до ДБН А.2.2-3.

11.4 Розділ «Енергоефективність» проектної документації будівлі з системами забезпечення мікроклімату слід складати згідно з ДСТУ Б А.2.2-8.

11.5 Енергетичний паспорт будівлі з системами забезпечення мікроклімату повинен відповідати вимогам ДСТУ-Н Б А.2.2-5.

11.6 Технічне оснащення, автоматизацію, моніторинг й управління систем забезпечення мікроклімату будівель слід приймати не нижче мінімального рівня, зазначеного у ДСТУ Б ЕN 15232, що відповідає класу енергоефективності «С» за ДБН В.2.6-31. Для класів енергоефективності «А» «В» не допускається застосовувати технічне оснащення, автоматизацію, моніторинг й управління систем забезпечення мікроклімату будівель нижчого рівня відповідності класу енергоефективності, зазначеного в ДСТУ Б ЕN 15232, ніж клас енергоефективності будівлі за ДБН В.2.6-31.

Допускається застосовувати технічне оснащення, автоматизацію, моніторинг й управління систем забезпечення мікроклімату будівель більш вищого, ніж який зазначен у ДСТУ Б ЕN 15232, рівня відповідності класу енергоефективності будівлі за ДБН В.2.6-31.

Допускається застосовувати додаткове технічне оснащення, автоматизацію, моніторинг й управління систем забезпечення мікроклімату будівель до зазначених у ДСТУ Б ЕN 15232, якщо дані заходи сприяють економії енергії.

11.7 Системи забезпечення мікроклімату будівель слід проектувати такими, що автоматично підтримують температуру повітря кожного приміщення, окрім нормативно визначених виключень, та рекомендується їх проектувати з якомога меншою інерційністю реагування на зміну внутрішніх і зовнішніх тепло- та холодонадходжень.

11.8 Системи забезпечення мікроклімату будівель, що обслуговують приміщення з фіксованою тривалістю робочого дня або з тимчасовим перебуванням людей слід проектувати з автоматичними пристроями зниження надходжень теплоти (холоду) у неробочі години або у час, коли приміщення не використовують .

11.9 Системи механічної загальнообмінної вентиляції та кондиціонування повітря повині бути обладнанні засобами для автоматичного регулювання витрат реціркуляційного та зовнішнього припливого повітря у залежності від умов використання приміщення, що обслуговують, та зовнішних кліматичних умов.

11.10 Не допускається застосовувати теплові насоси, сонячні батареї, сонячні колектори для систем опалення будівель з класом енергоефективності нижче «С», визначеним за ДСТУ-Н Б А.2.2-5.

11.11 Комплексне визначення розрахункової витрати енергії на теплозабезпечення, яке враховує енергоефективність джерела енергії (котельної установки, біоустановки, сонячного колектора, когенераційної установки, теплового насоса тощо), зовнішніх мереж транспортування енергії та систем теплоспоживання будівлі (систем опалення та гарячого водопостачання), слід здійснювати відповідно до загальної методики, яка наведена у ДСТУ EN 15316-1.

11.12 Визначення розрахункової витрати теплової енергії системою опалення будівлі слід здійснювати за ДСТУ EN 15316-2-1.

Додаткову витрату енергії (електроенергія) системою опалення на роботу насоса, блоків електронного управління, електроприводів клапанів тощо слід здійснювати за ДСТУ EN 15316-2-3.

Визначення енергоефективності системи опалення або її окремих елементів здійснюють шляхом порівняння витрати енергії для різних варіантів проектних рішень.

11.13 Питомі тепловитрати на опалення будівель повинні відповідати вимогам ДБН В.2.6-31.

11.14 Для систем механічної загальнообмінної вентиляції та кондиціонування повітря питому вентияційну потужність слід розраховувати відповідно до ДСТУ Б EN 13779, вона повинна відповідати класу енергетичної ефективності будівлі за ДБН В.2.6-31.

Проектний режим роботи вентилятора, що застосовують упродовж найбільшого часу його роботи, повинен відповідати номінальному режиму аеродинамічної характеристики вентилятора (режиму максимального коефіціенту корисної дії ηmax) з урахуванням аеродинамічного опору повітротехнічної системи до якої він приєднан (обладнання та мережі). Регулювання зміного режиму роботи вентилятора слід здійснювати у межах робочого діапазону аеродинамічної характеристки вентилятора (ділянка аеродинамічної характеристки, де коефіціент корисної дії становить не менше ніж 0,9∙ηmax). Застосування шиберних пристроїв для регулювання продуктивності по повітрю не допускається. Зміну режиму роботи вентилятора за межами робочого діапазону аеродинамічної характериситки слід здійснювати за рахунок зміни частоти обертання робочого колеса вентилятора у межах установчої потужності двигуна.

11.15 Для оцінки енергетичної ефектифності на етапах проектування та експлуатації систем забезпечення мікроклімату будівель у залежності від нормованих метереологічних умов внутрішнього середовища в приміщеннях житлових, громадських та адінистративно-побутових будівель рекомендується дотримуватися загальних критеріїв, які надані у EN 15251. Положення вказаного нормативного документу можливо також використовувати для виробничих приміщень, де промисловий процес та технологія виробництва сутево не впливають на параметри мікроклімату.

11.16 Оцінку енергетичної ефективності рівня автоматизації, контролю й управління систем забезпечення мікроклімату будівель слід здійснювати згідно з ДСТУ Б EN 15232.

11.17 Економічну оцінку систем забезпечення мікроклімату будівель за їх розрахунковий період експлуатації та розрахунковий період експлуатації будівлі рекомендується здійснювати згідно з EN 15459.

11.18 Оцінку енергетичних показників будівлі та визначення споживання первинних енергоресурсів системами та визначення викидів СО2 від них рекомендується здійснювати згідно з EN 15603.

11.19 Застосування вторинних енергетичних ресурсів.

11.19.1 Системи забезпечення мікроклімату будівель проектують з використанням теплоти вторинних енергетичних ресурсів (ВЕР):

а) повітря, що видаляють системами загальнообмінної вентиляції, кондиціонування повітря та місцевими відсмоктувачами;

б) технологічних установок, що працюють постійно або не менше 50 % часу за зміну та видають енергію тепло- або холодоносіями, придатними для опалення, вентиляції або кондиціонування.

11.19.2 Системи механічної припливно-витяжної вентиляції та кондиціо-нування повітря (у тому числі місцеві відсмоктувачі) згідно з ДСТУ Б EN 13779 повинні бути обладнанні теплоутилізаторами (рекуператорами, обладнанням з проміжним теплоносієм або регенераторами). Клас теполоутилізаторів за коефіціентом корисної дії (ККД) утилізації тепла та втрати тиску повинен відповідати Н3 за ДСТУ EN 13053. У будівлях класу енергоефективності «А» і «В» за ДБН В.2.6-31 допускається застосовувати теплоутилізаційне обладнання класу Н1 або Н2. У будівлях класу енергоефективності «С» і нижче можливо використання теплоутилізоторів класу Н4 або Н5. Допускається не застосовувати повітро-повітряну та газаповітряну теплоутилізацію у будівлях класу енергоефективності «С» і нижче у системах, які обслуговують приміщення з тимчасовим перебуванням людей та/або коли не потрібно підігрівати або охолоджувати припливне повітря.

11.19.3 Проектні рішення, щодо застосування ВЕР, повинні ураховувати нерівномірності надходження ВЕР та теплоспоживання.

11.19.4 Концентрація шкідливих речовин у припливному повітрі при застосуванні теплоти (холоду) ВЕР не повинна перевищувати зазначеної у 5.11.

11.19.5 У місцях приєднання повітро-повітряних та газоповітряних теплоутилізаторів до повітроводів слід забезпечувати тиск припливного повітря більшим за тиск повітря або газу, що видаляють. При цьому максимальна різниця тиску не повинна перебільшувати допустимої за технічними умовами на теплоутилізаційне обладнання.

Слід ураховувати вплив конструктивних особливостей повітро-повітряних та газоповітряних теплоутилізаторів на імовірність перетікання шкідливих речовин.

11.19.6 У повітро-повітряних теплоутилізаторах (а також у теплоутилізаторах на основі теплових труб) для нагрівання (охолодження) припливного повітря не слід застосовувати повітря:

а) із приміщень категорій А та Б за вибухопожежною та пожежною небезпекою; допускається використовувати повітря із приміщень категорій А та Б для нагріву повітря цих приміщень у разі застосування обладнання систем у вибухозахищеному виконанні;

б) із системи місцевих відсмоктувачів вибухонебезпечних сумішей пилу або повітря, що містять шкідливі речовини 1 класу небезпеки. Допускається використовувати повітря із систем місцевих відсмоктувачів вибухобезпечних пило-повітряних сумішей після очищення від пилу;

в) яке містить шкідливі речовини 1 та 2 класу небезпеки, що осаджуються або конденсуються на теплообмінних поверхнях, або ті, що мають різко виражені неприємні запахи − у регенеративних теплоутилізаторах, а також у теплоутилізаторах основі теплових труб;

г) яке містить хвороботворні бактерії, віруси, грибки в небезпечних концентраціях, визначених органом санітарно-епідеміологічного нагляду.

11.19.7 У теплоутилізаторах для нагріву (охолодження) припливного повітря допускається застосовувати теплоту шкідливих та горючих рідин, а також газів, що застосовуються у якості проміжного теплоносія у герметизованих трубопроводах та теплообмінниках, за умови погодження з органом санітарно-епідеміологічного нагляду; при відсутності погодження слід застосовувати додатковий контур з теплоносієм, що не містить у собі шкідливі речовини 1, 2, 3 та 4 класів небезпеки або таким, що містить їх у собі у концентрації, яка не зможе перебільшити ГДК при аварійному виділенні у приміщенні.

11.19.8 У контактних теплоутилізаторах (камерах зрошення і тощо) для нагрівання (охолодження) припливного повітря слід застосовувати воду питної якості або водні розчини, які не містять у собі шкідливі речовини. В обладнанні, де є вода або конденсат водяної пари, що потрапляють з повітрям у приміщення, слід запобігати утворенню бактерії ligionella шляхом відповідного температурного режиму використання води, застосовуваної конфігурації системи, технічних засобів та методів дезінфекції.

11.19.9 При застосуванні теплоти (холоду) вентиляційного повітря, яке містить пил, аерозолі тощо, які осідають, слід передбачати очищення повітря до концентрацій, допустимих за технічними умовами на теплоутилізаційне обладнання, а також очищення теплообміних поверхонь від забруднення.

11.19.10 У системах утилізації теплоти ВЕР слід передбачати заходи щодо захисту проміжного теплоносія від замерзання та утворення полою на теплообмінній поверхні теплоутилізаторів.

11.19.11 Резервне тепло(холодо)-постачання систем, що застосовують теплоту (холод) ВЕР від вентиляційних систем та технологічного обладнання, слід передбачати за техніко-економічним обґрунтуванням.

 

Контакты

тел.: (050) 769-43-72

тел.: (067) 499-51-74

тел.: (093) 258-52-66

Этот адрес электронной почты защищен от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.

.