ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ

Часть 1

Інженерне обладнання будівель і споруд

ОПАЛЕННЯ, ВЕНТИЛЯЦІЯ ТА КОНДИЦІОНУВАННЯ

ДБН В.2.5-XX:2013

 

Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України

Київ 201X

 

 

ПЕРЕДМОВА

 

1

РозробленО:

Державне підприємство «Український науково-дослідний інститут спеціальних будівельних робіт» (ДП «УкрНДІспецбуд»);

Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій (ДП НДІБК);

Державна установа «Інститут гігієни та медичної екології

ім. О.М. Марззєєва АМН України» (ДУ «ІГМЕ АМН України»);

Державна інспекція техногеної безпеки України

(Держтехногенбезпеки України);

Державний науково-дослідний інститут цивільного захисту

МНС України (УкрНДІ ЦЗ МНС України);

«Данфосс ТОВ»;

ТОВ «ВЕЗА-Україна»;

РОЗРОБНИКИ:

Стрельчук О.Б., канд.техн.наук (керівник розробки);

Сізов О.Б., канд.техн.наук (відповідальний виконавець);

Стрельчук Р.О., канд.техн.наук (ДП «УкрНДІспецбуд»);

Фаренюк Г.Г., докт.техн.наук (ДП НДІБК);

Акіменко В. Я., докт.мед.наук; Яригін А.В., канд.біол.наук; Протас С.В.; Стеблій Н.М. (ДУ «ІГМЕ АМН України»);

Євсеєнко О.О.; Мусійчук С.В.; Сокол В.Г.; Гладишко О.О. (Держтехногенбезпеки України);

Ніжник В.В.; Огурцов С.Ю., канд.техн.наук; Уханський Р.В. (УкрНДІ ЦЗ МНС України);

Пирков В.В., канд.техн.наук ( «Данфосс ТОВ»);

Бокарев С.І. (ТОВ «ВЕЗА-Україна»)

2

Внесено та підготовлено до затвердження:

Управління технічного регулювання в будівництві

(Барзилович Д.В., Лагунова І.А.)

Управління архітектурно-конструктивних та інженерних систем будівель і споруд (Євстаф’єв В.І., канд.техн.наук; Ресенчук О.П.)

3

ЗатвердженО ТА
НАДАНО ЧИННОСТІ:

Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України

від №

З набуттям чинності ДБН В.2.5-XX-201X на території України втрачають чинність СНиП 2.04.05-91

 

 

 

Право власності на цей документ належить державі. Цей документ не може бути повністю чи частково відтворений, тиражований і розповсюджений як офіційне видання без дозволу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарстваУкраїни.

 

© Мінрегіонбуд України, 201Х

 

Офіційний видавець нормативних документів у галузі будівництва

і промисловості будівельних матеріалів Мінрегіонбуду України
Державне підприємство «Укрархбудінформ»

 

Зміст

 

С.

1

Сфера застосування

1

2

Нормативні посилання

2

3

Терміни та визначення понять

6

4

Загальні вимоги

12

5

Параметри внутнішнього та зовнішнього повітря

15

6

Опалення та внутрішнє теплопостачання

20

 

6.1

Приєднання до джерел теплопостачання

20

 

6.2

Облік споживання енергії

24

 

6.3

Системи опалення

25

 

6.4

Тепловий та гідравлічний режими

27

 

6.5

Теплоносій

31

 

6.6

Трубопроводи

32

 

6.7

Опалювальні прилади та арматура

34

 

6.8

Пічне опалення

40

7

Вентиляція, повітряне опалення, кондиціонування та охлодження повітря

45

 

7.1

Загальні положення

45

 

7.2

Системи

47

 

7.3

Приймальні пристрої зовнишнього повітря. Пристрої для виходу витяжного повітря

51

 

7.4

Витрати припливного повітря

52

 

7.5

Організація повітрообміну

54

 

7.6

Аварійна вентиляція

56

 

7.7

Повітряні завіси

57

 

7.8

Обладнання

57

 

7.9

Розміщення обладнання

59

 

7.10

Приміщення для обладнання

62

 

7.11

Повітроводи

64

 

7.12

Системи охолодження

70

8

Системи протидимної вентиляції

77

9

Холодопостачання

87

10

Викиди повітря в атмосферу

90

11

Енергоефективність та енергозбереження

91

 

12

Електропостачання та автоматизація

95

13

Вимоги до об’ємно-планувальних та конструктивних рішень

101

14

Водопостачання і каналізація систем опалення, вентиляції та кондиціонування

102

Додаток А

Системи опалення (внутрішнього теплопостачання)

103

Додаток Б

Засоби безпеки у системах водяного опалення та внутрішнього теплопостачання

108

Додаток В

Випробування під тиском трубопроводних систем водяного опалення та внутрішнього теплопостачання

113

Додаток Г

Параметри мікроклімату в зоні обслуговування приміщень житлових, громадських та адміністративно-побутових будинків

117

Додаток Д

Норми темпратури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень

120

Додаток Е

Коефіціент Кп переходу від нормованої швидкості руху повітря в приміщеннях до максимальної швидкості у струмені припливного повітря

122

Додаток Ж

Допустимі відхилення температури повітря у струмені припливного повітря від нормованої температури повітря в зоні обслуговування або в робочій зоні

123

Додаток И

Температура і швидкість руху повітря при повітряному душуванні

124

Додаток К

Запас потужності системи опалення при змінному тепловому режимі

125

Додаток Л

Допустима швидкість руху води у трубопроводах

127

Додаток М

Температура нагрівальної поверхні будівельних конструкцій з убудованими нагрівальними елементами

128

Додаток Н

Середній термін служби та експлуатаційні витрати

129

Додаток П

Застосування пічного опалення

132

Додаток Р

Розміри розділок та відступок у печей і димових каналів

133

Додаток С

Розрахунок витрати та температури припливного повітря

134

Додаток Т

Мінімальні витрати, м3/год, зовнішнього повітря на людину

138

Додаток У

Металеві повітропроводи та вимоги до товщини металу

139

Додаток Ф

Клас вогнестійкості транзитних повітроводів та колекторів

140

Додаток Х

Визначення концентрації шкідливих речовин у атмоссфері від вентиляційних джерел малої потужності

142

Додаток Ц

Витрата диму, що видаляється при пожежі

143

Бібліографія

146

прДБН В.2.5-ХХ:201Х С. 53

 

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ

 

Інженерне обладнання будинків і споруд

Опалення, вентиляція та кондиціонування

прДБН В.2.5-ХХ-20ХХ

На заміну СНиП 2.04.05-91

 

Чинні від ________

 

1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Ці будівельні норми встановлюють вимоги до систем опалення і внутрішнього теплопостачання, загальнообмінної, аварійної та протидимної вентиляції, повітряного опалення, кондиціонування та охолодження повітря будівель з метою забезпечення нормованих санітарно-епідеміологічних параметрів мікроклімату приміщень, виконання вимог безпеки та охорони навколишнього середовища, раціонального використання енергетичних ресурсів під час експлуатації.

Вимоги цих будівельних норм є обов'язковими для юридичних та фізичних осіб – суб’єктів інвестиційної та підприємницької діяльності на території України незалежно від форм власності та відомчої належності.

Ці будівельні норми застосовують при проектуванні та будівництві нових, реконструкції, капітальному ремонті та технічному переоснащенні існуючих систем опалення і внутрішнього теплопостачання, вентиляції, повітряного опалення, кондиціонування та охолодження повітря у приміщеннях будинків і споруд різного призначення. Разом з цими будівельними нормами слід також керуватися положеннями відповідних будівельних норм за типами будинків і споруд, якщо вони доповнюють або уточнюють та не погіршують вимоги цих будівельних норм.

Положення цих будівельних норм не поширюються на системи:

  • опалення і внутрішнього теплопостачання, вентиляції, повітряного опалення, кондиціонування та охолодження повітря захисних споруд цивільної оборони; споруд, призначених для робіт з радіоактивними речовинами, джерелами іонізуючих випромінювань; об’єктів підземних гірничих робіт та приміщень, у яких виробляють, зберігають або застосовують вибухові речовини;
  • спеціальних теплообмінних і пилоочисних установок та пристроїв для технологічного і електротехнічного обладнання; аспірації, пневмотранспорту та пилогазовидалення від технологічного обладнання і пилососних установок;
  • пічного опалення на газоподібному або рідкому паливі.

Ці будівельні норми не регламентують вимоги щодо оснащення обладнанням систем опалення і внутрішнього теплопостачання, вентиляції, повітряного опалення, кондиціонування та охолодження повітря:

  • будівель, що офіційно визнані як історичні або архітектурні пам’ятки, якщо відповідність вимогам даних будівельних норм неминуче змінить їх характер або вигляд;
  • культових будинків, споруд та комплексів;
  • тимчасовіих будівель з запланованим терміном використання не більше двох років;
  • нежитлових сільськогосподарських будівель;
  • житлових будинків з терміном використання менше чотирьох місяців на рік;
  • автономних будівель з загальною корисною площею менше 50 м2.

Ці будівельні норми та їх окремі положення можуть бути використані з обов’язковим на них посиланням.

 

2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

У цих будівельних нормах є посилання на такі нормативні документи:

ДБН А.2.2-1-2003* Проектування. Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд

ДБН А.2.2-3-2004 Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва

ДБН В.1.1-7-2002* Захист від пожежі. Пожежна безпека об’єктів будівництва

ДБН В.1.2-2:2006 Система забезпечення надійності та безпеки будівельних об’єктів. Навантаження і впливи. Норми проектування

ДБН В.1.2-7:2008 Система забезпечення надійності та безпеки будівельних об’єктів. Основні вимоги до будівель і споруд. Пожежна безпека

ДБН В.1.2-8:2008 Система забезпечення надійності та безпеки будівельних об'єктів. Основні вимоги до будівель і споруд. Безпека життя і здоров’я людини та захист навколишнього середовища

ДБН В.1.2-10:2008 Система забезпечення надійності та безпеки будівельних об’єктів. Основні вимоги до будівель і споруд. Захист від шуму

ДБН В.1.2-11:2008 Система забезпечення надійності та безпеки будівельних об’єктів. Основні вимоги до будівель і споруд. Економія енергії

ДБН В.2.2-4-97 Будинки і споруди. Будинки та споруди дитячих дошкільних закладів

ДБН В.2.2-9:2009 Будинки і споруди. Громадські будинки та споруди

ДБН В.2.2-10-2001 Будинки і споруди. Заклади охорони здоров’я

ДБН В.2.2-15-2005* Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення

ДБН В.2.2-24:2009 Будинки і споруди. Проектування висотних житлових і громадських будинків

ДБН В.2.3-15:2007 Споруди транспорту. Автостоянки і гаражи для легкових автомобілів

ДБН В.2.5-20-2001 Інженерне обладнання будинків і споруд. Газопостачання

ДБН В.2.5-22-2002 Інженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні мережі гарячого водопостачання та водяного опалення

ДБН В.2.5-23-2003 Інженерне обладнання будинків і споруд. Проектування електрообладнання об’єктів цівільного призначення

ДБН В.2.5-24-2003 Інженерне обладнання будинків і споруд. Електрична кабельна система опалення

ДБН В.2.5-27-2006 Інженерне обладнання будинків і споруд. Захисні заходи електробезпеки в електроустановках будинків і споруд

ДБН В.2.5-28-2006 Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення

ДБН В.2.5-39:2008 Інженерне обладнання будинків і споруд. Теплові мережі

ДБН В.2.5-56:2011 Інженерне обладнання будинків і споруд. Системи протипожежного захисту

ДБН В.2.5- 1) Інженерне обладнання будинків і споруд. Котельні установки

ДБН В.2.6-31:2006 Конструкція будинків і споруд. Теплова ізоляція будівель

ДБН В.3.2-2:2009 Реконструкція, ремонт, реставрація об’єктів будівництва. Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт

ДСТУ-Н Б А.2.2-5:2007 Проектування. Настанова з розроблення та складання енергетичного паспорта будинків при новому будівництві та реконструкції

ДСТУ Б А.2.2-8:2010 Проектування. Розділ «Енергоефективність» у складі проектної документації об’єктів будівництва

ДСТУ Б В.1.1-4-98 Захист від пожежі. Будівельні конструкції. Методи випробувань на вогнестійкість. Загальні вимоги

ДСТУ-Н Б В.1.1-27:2010 Захист від небезпечних геологічних процесів, шкідливих експлуатаційих впливів, від пожежі. Будівельна кліматологія

ДСТУ Б В.2.5-33:2007 Інженерне обладнання будинків і споруд. Поквартирне теплопостачання житлових будинків з теплогенераторами на газовому паливі із закритою камерою згорання з колективними димоходами і димоходними системами

ДСТУ-Н Б В.2.5-37:2008 Інженерне обладнання будинків і споруд. Настанова з проектування, монтування та експлуатації автоматизованих систем моніторингу та управління будівлями і спорудами

ДСТУ-Н Б В.2.5-43:2010 Інженерне обладнання будинків і споруд. Настанова з улаштування систем сонячного теплопостачання в будинках житлового і громадського призначення

ДСТУ Б В.2.5-44:2010 (EN 15450:2007, MOD) Інженерне обладнання будинків і споруд. Проектування систем опалення будівель з тепловими насосами

ДСТУ-Н Б В.2.5-45:2010 Настанова з проектування, монтажу та експлуатації внутрішніх систем холодного та гарячого водопостачання, опалення й охолодження з використанням мідних безшовних круглих труб

ДСТУ Б В.2.7-19-95 Будівельні матеріали. Методи випробувань на горючесть

ДСТУ Б EN 13384-1:2010 Димоходи. Методи теплотехнічного й аеродинамічного розрахунків. Частина 1: Димоходи з підключенням одного теплового генератора

__________

1) На розгляді

ДСТУ Б EN 13384-2:2010 Димоходи. Методи теплотехнічного й аеродинамічного розрахунків. Частина 2: Димоходи з підключенням декількох теплогенераторів

ДСТУ Б EN 15232:2011 Настанова з оцінювання впливу автоматизації, контролювання та керування будівлями на показники енергоефективності будівель

ДСТУ Б EN 13779: 1) Вентиляція громадських будівель. Вимоги виконання систем вентиляції та кондиціонування

ДСТУ Б EN 15316-1: 1) Системи теплозабезпечення будівель. Метод розрахунку потреби енергії та ефективності системи. Частина 1: Загальні положення

ДСТУ Б EN 15316-2-1: 1) Системи теплозабезпечення будівель. Метод розрахунку потреби енергії та ефективності системи. Частина 2-1: Виділення теплоти системою опалення

ДСТУ Б EN 15316-2-3: 1) Системи теплозабезпечення будівель. Метод розрахунку потреби енергії та ефективності системи. Частина 2-3: Гідравлічне розподілення системою опалення

ДСТУ 2264-93 Обладнання для кондиціонування повітря та вентиляції. Терміни та визначення

ДСТУ 2272:2006 Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять

ДСТУ 2339-94 Енергозбереження. Основні положення

ДСТУ 2388-94 Системи вентиляційні. Терміни та визначення

ДСТУ ISO 14694:2005 Промислові вентилятори. Вимоги до якості балансування та рівнів вібрації

ДСТУ EN 779:2004 Повітряні фільтри для загальної вентиляції. Вимоги, випробування, маркування. Визначення характеристик фільтації

ДСТУ EN 1751:2001 Вентиляція будівель. Пристрої входу та виходу повітря. Аеродинамічні випробування дроселів та клапанів

ДСТУ EN 1886:2005 Системи вентиляції та кондиціонування повітря. Кондиціонери повітря центральні. Механічні характеристики

ДСТУ EN 12101-1 1) Системи димо- та тепловидалення. Частина 1: Технічні вимоги до протидимових завіс

ДСТУ EN 12101-2 1) Системи димо- та тепловидалення. Частина 2: Технічні вимоги до вентиляційних пристроїв систем природного димо- та тепловидалення

ДСТУ EN 12599:2006 Системи вентиляції та кондиціонування повітря. Процедури випробування та методи вимірювання під час здавання в експлуатацію систем вентиляції та кондиціонування повітря

ДСТУ EN 13053 1) Системи вентиляції та кондиціонування повітря. Кондиціонери повітря центральні. Номінальні і робочі характеристики складових частин і секцій

__________

1) На розгляді

ГОСТ 12.1.003-83 ССБТ. Шум. Общие требования безопасности (ССБП. Шум. Загальні вимоги безпеки)

ГОСТ 12.1.004-91 ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования (ССБП. Пожежна безпека. Загальні вимоги)

ГОСТ 12.1.005-88* ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны (ССБП. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони)

ГОСТ 12.1.012-90 ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования (ССБП. Вібраційна безпека. Загальні вимоги)

ГОСТ 12.1.044-89 ССБТ. Пожаровзрывоопасность веществ и материалов. Номенклатура показателей и методы их определения (ССБП. Пожежовибухонебезпека речовин і матеріалів. Номенклатура показників і методи їх визначення)

ГОСТ 15150-69 Машины, приборы и другие технические изделия. Исполнение для различных климатических районов. Категории, условия эксплуатации, хранения и транспортироавния в части воздействия климатических факторов внешней среды (Машини, прилади та інши технічні вироби. Виконання для різних кліматичних районів. Категорії, умови експлуатації, зберігання і транспортування щодо впливу кліматичних факторів зовнішнього сердовища)

ГОСТ 30631-99 Общие требования к машинам, приборам и другим техническим изделиям в части стойкости к механическим внешним воздействующим факторам при эксплуатации (Загальні вимоги до машин, приладів та інших технічних виробів щодо стійкості до механічних зовнішніх впливових факторів при експлуатації)

СНиП 2.04.14-88 Тепловая изоляция оборудования и трубопроводов (Теплова ізоляція обладнання і трубопроводів)

СНиП 2.09.02-85 Производственные здания (Виробничі будівлі)

НАПБ А.01.001-2004 Правила пожежної безпеки України

НАПБ Б.03.002-2007 Норми визначення категорий приміщень будинків та зовнішних установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою

НАПБ Б.05.022-2006 Інструкція про порядок проведення приймально-здавальних та періодичних випробувань систем примусового димовидалення та підпору повітря будинків

НПАОП 0.00-1.11- 98 Правила будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води

НПАОП 0.00-1.18-98 Правила будови, виготовлення, монтажу, ремонту і безпечної експлуатації вибухозахищених вентиляторів

НПАОП 0.00-1.29-97 Правила захисту від статичної електрики

НПАОП 40.1-1.21-98 Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів.

НПАОП 40.1-1.32-01 Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок

ПУЕ:2006 Правила улаштування електроустановок. Глави 1.5, 1.7 і 1.9, глави 2.4 і 2.5, глава 6

ПУЕ:2008 Правила улаштування електроустановок. Глави 4.1 і 4.2

ДГН 6.6.1-6.5.061-98 (НРБУ-97/Д-2000) Державні гігієнічні нормативи. Норми радіаційної безпеки України

ДСП № 201 від 09.07.1997р. Державні санітарні правила по охороні атмосферного повітря населенних міст (від забруднення хімічними та біологічними речовинами)

ДСанПіН 2.2.4-400-10 Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною

ДСанПіН 239-96 Державні санітарні норми і правила захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань

ДСН 3.3.6.037-99 Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку, інфразвуку

ДСН 3.3.6.039-99 Санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації

ДСН 3.3.6.042-99 Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень

СН № 1304-75 Санитарные нормы допустимых вибраций в жилых помещениях домах (Санітарні норми допустимих вібрацій у житлових приміщеннях)

СН № 3077-84 Санитарные нормы допустимого шума в помещениях жилых и общественных зданий и на территории жилой застройки (Санітарні норми допустимого шуму в приміщеннях житлових та громадських будинків і на території житлової забудови)

СанПиН 42-120-4948-89 Санитарные нормы допустимых уровней инфразвука и низкочастотного шума на территории жилой застройки (Санітарні норми допустимих рівнів інфразвуку та низькочастотного шуму на території житлової забудови)

Вимоги положень цих будівельних норм, що містять посилання на Міжнародні та Європейські стандарти, набувають обов’язкової чинності після впровадження відповідних національних нормативних документів України.

 

3 ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

Нижче подано терміни, вжиті в цих будівельних нормах та визначення позначених ними понять.

3.1 Автоматичний регулятор температури повітря в приміщенні − пристрій, призначений для автоматичного підтримання заданої споживачем або оператором температури повітря у приміщенні шляхом регулювання витрати теплоносія/холодоносія в опалювальному приладі/приладі охолодження, у тому числі опалювальній/охолоджувальній панелі.

Примітка. Приклади автоматичних регуляторів температури повітря в приміщенні: автоматичний радіаторний терморегулятор, що складається з клапана терморегулятора та привода прямої дії (термостатичного елемента); електронний регулятор витрати теплоносія/холодоносія, що складається з клапана та привода непрямої дії, яким управляє термостат або автоматизована система управління.

3.2 Вентиляція - обмін повітря у приміщенні для видалення надлишків теплоти, вологи, шкідливих та інших забруднюючих речовин з метою забезпечення допустимого мікроклімату та чистоти повітря у робочій зоні або у зоні обслуговування при середній незабезпеченості 400 год/рік – при цілодобовій роботі та 300 год/рік – при однозмінній роботі у денний час.

3.3 Вентиляція протидимна - організований повітрообмін, який у разі пожежі утворює в приміщенні під прошарком диму та гарячого повітря стабільний прошарк незадимленого і ненагрітого повітря шляхом видалення легких продуктів згоряння (димових газів та гарячого повітря) з будівлі або з її частини назовні, що може здійснюватися за рахунок штучної вентиляції з використанням механичного повітротехнічного обладнання (протидимна вентиляція з механічним спонуканням) або за рахунок видалення легких продуктів згоряння підйомною силою, що виникає внаслідок різної густини газо-повітряного середовища, яка обумовлена різніцею температур у нижній та верхній частинах приміщення (протидимна вентиляція з природним (гравітаційним) спонуканням).

3.4 Вентиляційний пристрій системи природнього димо- та тепловидалення – пристрій димо- та тепловидалення, який при спрацюванні відкриває рухому частину (купол, фрамугу, стулку, заслінку або жалюзі), що забезпечуює видалення легких продуктів згоряння (димових газів та гарячого повітря) через вільний проєм шляхом сполучення об’єму приміщення будівлі з навколишнім середовищем.

Примітка. Приклади пристроїв для природнього димо- та тепловидалення: незадувний відкриваємий зенітний ліхтар або люк, що встановлюється в проєм покрівлі/стелі приміщення будівлі; віконна фрамуга (стулка), що встановлюється в проєм фасаду зовнішньої стіни приміщення будівлі на рівні 2,2 м і вище від підлоги до низу фрамуги.

3.5 Вентиляційні системи – за ДСТУ 2388.

3.6 Верхня зона приміщення - зона приміщення, що розміщена вище зони обслуговування або робочої зони.

3.7 Вибухонебезпечна суміш - суміш горючих газів, парів, пилу, аерозолів або волокон з повітрям за нормальних атмосферних умов (тиск 101,3 кПа та температура 20 °С), в якій у разі займання горіння розповсюджується на весь об’єм суміші, що не згоріла, та розвивається тиск вибуху, який перевищує 5 кПа; вибухонебезпечність речовин, які виділяються у технологічних процесах, слід визначати згідно з завданням на проектування.

3.8 Відступка (у печі або димового каналу) - простір між зовнішньою поверхнею печі або димового каналу (труби) та захищеної або не захищеної від возгоряння стіною або перегородкою із горючих або важкогорючих матеріалів.

3.9 Димова зона - частина приміщення, що відокремлена із об’єму цього приміщення, з верху якої у разі пожежі системами димо- та тепловидалення здійснюється видалення легких продуктів згоряння (димових газів та гарячого повітря) назовні будівлі.

Примітка. Димові зони визначають з урахуванням імовірності виникнення осередків пожежі.

3.10 Димовідвід - канал для відводу димових газів від теплогенератора (котла) до димоходу.

3.11 Димоприймальний пристрій - грати, димовий клапан або протипожежний нормально закритий клапан, що встановлений у каналах системи витяжної протидимної вентиляції з механічним спонуканням, через які здійснюється видалення легких продуктів згоряння (димових газів та гарячого повітря) з приміщення назовні будівлі.

3.12 Димохід - вертикальний канал прямокутного або круглого перерізу для створення тяги та відведення димових газів від димовідводу або теплогенератора (котла), печі нагору в атмосферу.

3.13 Дисбаланс - різниця витрат повітря, що подається у приміщення (будівлю) та того, що видаляється з нього системами вентиляції, кондиціонування та повітряного опалення з механічним спонуканням.

3.14 Газовий інфрачервоний випромінювач:

- світлий – з відкритим атмосферним пальником, який не має організованого відводу продуктів згоряння, та температурою поверхні випромінювання більше 800 °С;

- темний – з вентиляторним газопальниковим блоком, відводом продуктів згоряння за межі приміщення та температурою поверхні випромінювання менше ніж 600 °С.

3.15 Збірний повітровод - ділянка повітроводу, до якого приєднуються повітроводи, що прокладені на одному поверсі.

3.16 Зона дихання - простір радіусом 0,5 м від обличчя працюючого.

3.17 Зона обслуговування - простір приміщення, в якому постійно або непостійно (тимчасово) знаходяться люди і параметри мікроклімату якого забезпечуються системами опалення, вентиляції та кондиціонування повітря.

Примітка. Зона обслуговування зазвичай обмежується вертикальними та горизонтальними площинами та/або площинами, що паралельні до огороджуючих будівельних конструкцій, вона залежить від геометрії приміщення та умов його використання.

3.18 Енергетичний паспорт будівлі – за ДБН В.2.6-31.

3.19 Квартирне теплопостачання - забезпечення теплотою системи опалення, вентиляції та гарячого водопостачання квартири у житловому багатоквартирному будинку; система складається з індівідуального джерела теплопостачання - теплогенератора, трубопроводів опалення з опалювальними приладами та запірно-регулювальною арматурою, трубопроводів гарячого водопостачання з водорозбірною арматурою, теплообмінників системи вентиляції та іншого обладнання.

3.20 Клапан димовий – клапан з нормованим класом вогнестійкості (нормованою межею вогнестійкості та гранічним станом за ознакою втрати цілістності), який відкривається у разі пожежі та підлягає встановленню безпосередньо в прорізах димових витяжних шахт у коридорах, що захищаються.

3.21 Клапан протипожежний – клапан з нормованим класом вогнестійкості (нормованою межею вогнестійкості та гранічними станоми за ознакою втрати цілістності та теплоізолюючої здатності), який встановлюється у вентиляційних каналах або у прорізах огороджуючих будівельних конструкцій:

- нормально відкритий ( що закривається у разі пожежі);

- нормально закритий (що відкриваєься у разі пожежі);

- подвійної дії (що закривається у разі пожежі та відкриваєься після пожежі).

3.22 Клас енергетичної ефективності будівлі – за ДБН В.2.6-31.

3.23 Когенерація – одночасна генерація в одному процесі теплової енергії та електричної та/або механічної енергії.

Примітка. Також застосовують визначення терміну – комбіноване виробництво електроенергії та тепла.

3.24 Колектор - ділянка повітроводу, до якого приєднуються повітроводи з двох або більшої кількості поверхів.

3.25 Кондиціонування повітря – автоматична підтримка у зачинених приміщеннях усіх або окремих параметрів повітря (температури, відносної вологості, швидкості руху, чистоти) з метою забезпечення, головним чином, оптимальних мікрокліматичних умов, найбільш сприятливих для самопочуття людей, ведення технологічного процесу, забезпечення збереження цінностей.

3.26 Мікроклімат приміщення – умови внутрішнього середовища приміщення, що впливають на тепловий обмін людини з оточенням шляхом конвекції, кондукції, теплового випромінювання та випаровування вологи; ці умови визначаються поєднанням температури, відносної вологості та швидкості руху повітря, температури оточуючих людину поверхонь та інтенсивністю теплового (інфрачервоного) опромінення.

3.27 Мікрокліматичні умови:

- оптимальні – поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину забезпечують зберігання нормального теплового стану організму без активізації механізмів терморегуляції; вони створюють відчуття теплового комфорту та забезпечують передумови для високого рівня працездатності;

- допустимі – поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину можуть викликати зміни теплового стану організму, що швидко минають і нормалізуються але супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції в межах фізіологічної адаптації; при цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров'я, але можуть спостерігатися дискомфортні тепловідчуття, погіршення самопочуття та зниження працездатності.

3.28 Місце постійного перебування людей в приміщенні – місце в приміщенні, де люди знаходяться безперервно більше 2 годин.

3.29 Надлишки явної теплоти - різниця теплових потоків, що надходять до приміщення та видаляються із нього за розрахунковими параметрами зовнішнього повітря (після здійснення технологічних та будівельних заходів щодо зменьшення теплонадходжень від обладнання, трубопроводів та сонячної радіації).

3.30 Непостійне робоче місце - місце, на якому працюючий знаходиться менше 50% робочого часу або менше 2-х годин безперервно.

3.31 Опалення – штучниний нагрів приміщення у холодний період року для компенсації тепловтрат та підтримання нормированої температури із середньою незабезпеченістю 50 год/рік.

3.32 Опалювальний період/період охолодження – період року, упродовж якого є потреба у сутевої кількості енергії на опалення/охолодження.

Примітки.

1. Тривалість опалювального періоду/періоду охолодження використовують при проектуванні для визначення потужності та періоду експлуатації інженерних систем будівлі.

2. Опалювальний період/період охолождення визначають відповідно до ДСТУ-Н Б В.1.1-27 (опалювальний період – період року з середньою добовою температурою, яка дорівнює або менше 8 °С, період охолодження – період року з середньою добовою температурою більше 21 °С або упродовж якого дена темпратура зовнішнього повітря перевищує оптимальну температуру внутрішнього повітря, що нормована в приміщенні).

3. Коли тривалі періоди опалення/охолодження черегуються з періодами зменшення або відсутності значної потреби енергії на опалення/охолодження, яка необхідна для підтримання нормованої температури внутрішнього повітря, застосовують періодичне опалення/охолодження.

3.33 Поновлювана енергія – енергія з джерел, що не вичерпуються добуванням, таких як сонце (теплова та фотогальванічна сонячна енергія), вітер (аеродинамічна енергія), енергія руху води (гідродинамічна енергія), геотермальна, аеротермальна та гідротермальна енергія, поновлювані біомаси, біогази тощо.

3.34 Поновлювана енергія, що виробляється на місці у будівлі – енергія, що виробляється інженерними системами, безпосередньо підключеними до будівлі, які використовують поновлювані джерела енергії.

3.35 Повітротехнічне обладнання – технічні засоби, що забезпечують переміщення і необхідне оброблення припливного повітря та/або повітря, що видаляється; терміни та визначення позначенних ними понять, щодо типів повітротехнічного обладнання для кондиціонування повітря та вентиляції, за ДСТУ 2264.

3.36 Повітряний затвір - вертикальна ділянка повітроводу, яка змінює напрямок руху диму (продуктів горіння) на 180° та перешкоджає у разі пожежі проникненню диму із нижніх поверхів до поверхів, що розташовані вище.

3.37 Пожежонебезпечна суміш - суміш горючих газів, пару, пилу, волокон з повітрям, при згорянні якої розвивається тиск до 5 кПа; пожежонебезпека суміші повинна бути зазначена у завданні на проектування.

3.38 Постійне робочє місце - місце, на якому працюючий знаходиться понад 50% робочого часу або більше 2-х годин безперервно; якщо при цьому робота здійснюється в різних пунктах робочої зони, то вся ця зона вважається постійним робочим місцем.

3.39 Приміщення з масовим перебуванням людей - за ДБН В.2.5-56.

3.40 Приміщення без природного провітрювання - приміщення без вікон, що відчиняються, та/або без прорізів у зовнішніх стінах, а також приміщення з вікнами, що відчиняються, та/або з прорізами у зовнішніх стінах, які розташовані на відстані від внутрішніх стін, що перевищуює п’ятикратну висоту приміщення.

3.41 Протидимний захист – комплекс технічних засобів, призначений для примусового видалення легких продуктів згоряння (димових газів та гарячого повітря) з приміщень та шляхів евакуації будинків і споруд у разі пожежі.

3.42 Протидимова завіса пристрій протидимного захисту, призначений для запобігання поширенню диму та сприяння його видаленню.

Примітка. Протидимові завіси можуть також називатися: димовими шторами, димовими відбивичами, димовими екранами.

3.43 Протипожежний відсік – за ДБН В.1.1-7.

3.44 Пряме випарне охолодження - охолодження повітря рециркуляційною водою.

3.45 Результуюча температура – однорідна температура огорожі, що з погляду випромінювання є чорним тілом, таким, що променевий плюс конвективний теплообмін для людини, яка перебуває всередені нього, буде тим самим, що і в реальному неоднорідному оточенні.

Примітки.

1. Визначення терміну наведено відповідно до визначення терміну “operative temperature“ за EN ISO 7730.

2. Результуюча температура є комплексним показником, що характеризує спільний вплив радіаційно-конвективних умов мікроклімату приміщення на тепловий стан людини.

3.46 Рециркуляція повітря - підмішування повітря приміщення до зовнішнього повітря та подання цієї суміші у це або інше приміщення; рециркуляцією не є перемішування повітря у межах одного приміщення, у тому числі те, що супроводжується нагрівом (охолодженням) опалювальними агрегатами або вентиляторними доводчиками.

3.47 Робоча зона - простір, в якому знаходяться робочі місця постійного або непостійного (тимчасового) перебування працюючих в процесі трудової діяльності.

3.48 Розділка (у печі або димового каналу) - стовщення стінки печі або димового каналу (труби) у місці її стикання з конструкцією будинка, яка виконана із горючого матеріалу.

3.49 Система місцевих відсмоктувачів - система місцевої витяжної вентиляції, до повітроводів якої приєднуються місцеві відсмоктувачі.

3.50 Теплий період року – за ДСТУ-Н Б В.1.1-27.

3.51 Теплогенератор (котел) - джерело тепла (котел), у якому для нагрівання теплоносія, що надходить до системи опалення та гарячого водопостачання, використовується енергія, утворена при згорянні палива.

3.52 Теплоємна піч - піч, яка забезпечує нормировану температуру повітря у приміщенні, якщо топити не більше 2 разів за добу.

3.53 Теплоутилізація – утилізація надлишків теплоти чи холоду з метою їх подальшого використання для нагрівання або охолодження повітря.

3.54 Теплоутилітор – теплообмінний аппарат, у якому теплота чи холод (можливо також і волога) передаються з одного струменю повітря до іншого, або безпосередньо, або шляхом використання проміжного теплоносія .

3.55 Транзитний повітровід - ділянка повітроводу, що проходить поза межами приміщення чи групи приміщень, які обслуговуються вентиляційною системою.

3.56 Холодний період року – за ДСТУ-Н Б В.1.1-27.

3.57 Чисте приміщення - приміщення, у якому контролюється концентрація взважених у повітрі часток, що збудоване та використовується таким чином, щоб звести до мінімуму надходження, виділення та утримання часток усередині приміщення і дозволяє за необхідністю, контролювати інші параметри, наприклад, температуру, вологість та тиск.

3.58 Чистота повітря – стан повітря, при якому забрудненення не перевищують встановлений для них рівень.

3.59 Шкідливі речовини - речовини, що негативно впливають на живі організми, будівлю та (або) устаткування, для яких органом санітарно-епідеміологічного нагляду запроваджена гранично допустима концентрація (ГДК) у повітрі.

 

4 ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

4.1 У будівлях та спорудах слід передбачати технічні рішення, які забезпечують:

а) нормовані параметри мікроклімату та допустиму концентрацію шкідливих речовин у повітрі зони обслуговування приміщень житлових будинків, громадських будівель і споруд, будівель адміністративного та побутового призначення згідно з санітарно-епідеміологічними вимогами та відповідно до положень розділу 5 цих будівельних норм;

б) нормовані параметри мікроклімату та допустиму концентрацію шкідливих речовин у повітрі робочої зони виробничих, лабораторних та складських (далі – виробничих) приміщень у будівлях будь-якого призначення згідно з ГОСТ 12.1.005 і санітарно-гігієнічними вимогами до мікроклімату виробничих приміщень за ДСН 3.3.6.042 та відповідно до положень розділу 5 цих будівельних норм;

в) нормовані рівні шуму та вібрацій від роботи обладнання та систем опалення і внутрішнього теплопостачання, вентиляції, повітряного опалення, кондиціонування та охолодження повітря (далі – опалювально-вентиляційного обладнання) згідно з вимогами ГОСТ 12.1.003, ГОСТ 12.1.012, ДСН 3.3.6.037, ДСН 3.3.6.039, СН 1304, СН 3077, а також від зовнішніх джерел шуму відповідно до ДБН В.1.2-10. Для систем аварійної вентиляції та систем протидимного захисту при роботі або випробовувані в приміщеннях, де встановлено це обладнання, допускається відповідно до ГОСТ 12.1.003 рівень шуму не більше 110 дБА, а рівень імпульсного шуму – не більше 125 дБА;

г) вибухопожежобезпечність опалювально-вентиляційного обладнання відповідно до ДБН В.1.1-7 і ДБН В.1.2-7;

д) охорону атмосферного повітря від вентиляційних викидів шкідливих речовин відповідно до ДБН А.2.2-1 і ДСП-201;

е) механічну безпеку, електробезпеку, виконання вимог охорони праці під час монтування, налогоджування, випробувань та експлуатації опалювально-вентиляційного обладнання;

ж) ефективне використання енергоресурсів для опалення і внутрішнього теплопостачання, вентиляції, повітряного опалення, кондиціонування та охолодження повітря;

и) надійність та ремонтопридатність систем опалення і внутрішнього теплопостачання, вентиляції, повітряного опалення, кондиціонування та охолодження повітря, а також можливість доступу до їх обладнання, запірно-регулювальної арматури, приладів і деталей, роз’ємних з'єднань для огляду, технічного обслуговування та заміни, налагодження.

4.2 Опалювально-вентиляційне обладнання, повітроводи, трубопроводи та теплоізоляційні конструкції слід передбачати із матеріалів, які допущені до застосування у будівництві. Матеріали та вироби, які застосовують у системах опалення і внутрішнього теплопостачання, вентиляції, повітряного опалення, кондиціонування та охолодження повітря, що підлягають обов’язковій сертифікації, у тому числі санітарно-епідеміологічній або протипожежній оцінці відповідності вимогам нормативних документів, повинні мати підтвердження на їхнє застосування у будівництві (сертифікат відповідності, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи МОЗ України або інші, перелік яких затверджен центральним органом виконавчої влади з питань будівництва та архитектури).

4.3 При реконструкції, капітальному ремонті, термомодернізації або технічному переоснащенні виробничих підприємств, житлових, громадських та адміністративно-побутових будівель допускається застосовувати за завданням на проектування або при технічному та економічному обґрунтуванні існуючі системи опалення і внутрішнього теплопостачання, вентиляції, повітряного опалення, кондиціонування та охолодження повітря, або окремі їх елементи, якщо вони відповідають вимогам цих будівельних норм.

4.4 Безпека при експлуатації

4.4.1 Системи опалення і внутрішнього теплопостачання, вентиляції, повітряного опалення, кондиціонування та охолодження повітря слід проектувати з урахуванням вимог безпеки, що встановлені в нормативних документах органів державного нагляду, а також згідно з інструкціями підприємств – виробників обладнання, арматури та матеріалів, якщо вони не суперечать вимогам цих будівельних норм.

4.4.2 Температуру теплоносія для систем опалення і внутрішнього теплопостачання, повітронагрівачів припливних установок, кондиціонерів, повітротеплових завіс тощо (далі – систем внутрішнього теплопостачання) у будівлі слід приймати не менше ніж на 20 °С (з урахуванням 4.4.6) нижче за температуру самозаймання речовин, які знаходяться в приміщенні, і не більше максимально допустимої згідно з додатком А, а також не більше зазначеної в технічній документації на обладнання, арматуру та трубопроводи.

Для систем внутрішнього теплопостачання з температурою від 100 °С і вище необхідно передбачати заходи, що запобігатимуть закипанню води.

4.4.3 Температура поверхні доступних частин опалювальних приладів, у тому числі панелей, та трубопроводів систем опалення не повинна перебільшувати максимально допустиму згідно з додатком А.

Для опалювальних приладів, у тому числі панелей, та трубопроводів в приміщеннях дитячих навчально-виховних закладів необхідно передбачати для опалювальних приладів і панелей захисні легкі дерев’яні або металеві загородження (не допускається використання дерев’яно-стружкових та дерев’яно-волокнистих плит), для трубопроводів – теплову ізоляцію, у сходових клітках та вестибюлях для опалювальних пристроїв слід застосовувати загородження із негорючих матеріалів.

4.4.4 Інтенсивність теплового опромінювання при променевому опаленні та нагріванні газовими або електричними інфрачервоними випромінювачами у залежності від температури повітря в виробничих приміщеннях не повинна перевищувати допустимих норм, що встановлені у ГОСТ 12.1.005 і методичних рекомендаціях “Санітарно-гігієнічні вимоги щодо використання променового опалення в виробничих приміщеннях” [2].

При тепловому опромінюванні працюючих температуру повітря на робочих місцях слід приймати згідно з ДСН 3.3.6.042.

4.4.5 Теплову ізоляцію опалювально-вентиляційного обладнання, трубопроводів систем внутрішнього теплопостачання, повітроводів, димовідводів та димоходів необхідно передбачати:

  • для запобігання опіків;
  • для забезпечення тепловтрат менше допустимих;
  • для виключення конденсації вологи;
  • для виключення замерзання теплоносія у трубопроводах, що прокладені в неопалюваних приміщеннях або в приміщеннях, які штучно охолоджуються.

Температура зовнішньої поверхні теплової ізоляції не повинна перебільшувати 40 °С.

Теплоізоляційні конструкції слід передбачати відповідно до СНиП 2.04.14МСН 4.02-03.

Примітка. Вищевказані вимоги не стосуються опалювально-вентиляційного обладнання та трубопроводів, що безпосередньо виддають теплоту в приміщення, яке опалюють або охолоджують.

4.4.6 Гарячі поверхні опалювально-вентиляційного обладнання, трубопроводів, повітроводів, димовідводів та димоходів, що розташовані в приміщеннях, у яких вони створюють небезпеку займання газів, парів, аерозолів або пилу, необхідно ізолювати, передбачаючи температуру на поверхні теплоізоляційної конструкції не менше ніж на 20 °С нижче за температуру їхнього самозаймання. Опалювально-вентиляційне обладнання, трубопроводи та повітроводи не слід розташовувати в зазначених приміщеннях, якщо відсутня технічна можливість зниження температури поверхні теплоізоляції до вказаного рівня.

4.4.7 Прокладання або пересічення в одному каналі трубопроводів внутрішнього теплопостачання, опалення та охолодження з трубопроводами горючих рідин, парів та газів з температурою спалаху парів 170 °С і менше або корозійно-активних парів та газів не допускається.

Повітроводи, якими переміщують вибухонебезпечні суміші, допускається пересікати трубопроводами з теплоносієм, що має температуру не менше ніж на 20 °С нижче за температуру самозаймання газів, парів, пилу та аерозолів, що переміщують.

4.4.8 У системах повітряного опалення температуру повітря на виході із повітророзподільників слід приймати не менше ніж на 20 °С нижче за температуру самозаймання газів, парів, аерозолів та пилу, що виділяються у приміщенні, а також не вище 70 °С за умови забезпечення завданої температури і швидкості руху повітря на вході струменю в робочую зону або в зону обслуговування згідно з 5.1, 5.6.

Температуру повітря, яке подають повітротепловими завісами, потрібно приймати не вище 50 °С у зовнішних дверей та не вище 70 °С у зовнішних воріт та прорізів.

4.4.9 Опалювально-вентиляційне обладнання трубопроводів та повітроводів у приміщеннях з корозійно-активним середовищем, а також обладнання призначене для видалення повітря з корозійно-активного середовища слід передбачати із антикорозійного матеріалу або із захисним покриттям від корозії. Для антикорозійного захисту повітроводів допускається їх фарбувати горючими матеріалами завтовшки не більше 0,2 мм, крім повітроводів з нормованим класом вогнестійкості.

4.4.10 Відстань від поверхні трубопроводу з теплоносієм температурою вище 105 °С до поверхні конструкцій з горючих матеріалів слід приймати не менше 100 мм; при меншій відстані слід передбачати їх теплову ізоляцію з негорючих матеріалів.

4.4.11 У системах водяного опалення і внутрішнього теплопостачання необхідно застосовувати засоби безпеки від перевищення максимально допустимої температури та максимально допустимого тиску відповідно до додатка Б.

4.4.12 Трубовпроводні системи водяного опалення і внутрішнього теплопостачання, водяного охолодження повинні витримувати без руйнування та втрати герметичності випробування під тиском згідно з додатком В. Пробний тиск при гідравлічному випробуванні трубопровідної системи не повинен перебільшувати граничного пробного тиску для застосованих у системі опалювальних приладів або приладів охолодження, обладнання, арматури та трубопроводів. Гідравлічне випробування трубопровідних систем слід виконувати при позитивній температурі у будівлі.

4.4.13 Випробування систем вентиляції та кондиціонування повітря громадських та адміністративно-побутових будівель на етапі здавання їх в експлуатацію слід виконувати відповідно до ДСТУ EN 12599. Положення ДСТУ EN 12599 допускається застосовувати також при проведенні випробувань систем вентиляції та кондиціонування повітря житлових та виробничих будівель, якщо технологія обробки повітря у цих системах аналогічна технології вищезгаданих систем.

4.5 Під час приймання в експлуатацію і при експлуатації систем опалення і внутрішнього теплопостачання, вентиляції, повітряного опалення, кондиціонування та охолодження повітря слід здійснювати інспекційний контроль за дотриманням санітарно-епідеміологічних, протипожежних нормативів та вимог цих будівельних норм, а також вимог ДБН В.2.6-31 з урахуванням положень ДСТУ-Н Б А.2.2-5 при виконані енергетичного аудиту та визначені класу енергетичної ефективності будинку, на підставі нормативних документів затверджених центральним органом виконавчої влади з питань будівництва та архитектури.

 

5 ПАРАМЕТРИ ВНУТРІШНЬОГО ТА ЗОВНІШНЬОГО ПОВІТРЯ

5.1 Параметри мікроклімату при опаленні та вентиляції приміщень слід приймати відповідно до додатків Г і Д (крім приміщень, для яких параметри мікроклімату встановлені іншими нормативними документами), вимог ГОСТ 12.1.005, а також згідно з санітарними нормами до мікроклімату виробничих приміщень за ДСН 3.3.6.042 і санітарно-епідеміологічними вимогами до мікроклімату житлових, громадських та адміністративно-побутових будівель, для забезпечення параметрів повітря:

а) у холодний період року в зоні обслуговування житлових, громадських та адміністративно-побутових приміщень температуру та швидкість руху повітря – у межах оптимальних норм; допускаєтсья приймати температуру та швидкість руху повітря у межах допустимих норм в приміщеннях, де відсутні місця постійного перебування людей ;

б) у холодний період в робочій зоні виробничих приміщень температуру та швидкість руху повітря – у межах оптимальних норм; допускаєтсья приймати температуру та швидкість руху повітря у межах допустимих норм у випадках, коли на робочих місцях неможливо забезпечити оптимальні норми температури та швидкості руху повітря за технологічними вимогами виробництва, технічною недосяжністю та економічно обгрунтованою недоцільністю;

в) у теплий період року в зоні обслуговування та в робочій зоні швидкість руху повітря – у межах допустимих норм, температуру повітря – у межах допустимих норм за відсутності надлишків явної теплоти (далі – теплоти) в приміщеннях, а в приміщеннях з надлишками теплоти – температуру повітря у межах допустимих норм, але не більше ніж на 3 °С для громадських та адміністративно-побутових приміщень та не більше ніж на 4 °С для виробничих приміщень вище за розрахункову температуру зовнішнього повітря у теплий період року для найжаркішей п’ятиденки забеспеченністю 0,99 за ДСТУ-Н Б В.1.1-27 та не більше максимально допустимої норми температури;

г) відносну вологість повітря – у межах допустимих норм (при відсутності спеціальних вимог).

Якщо у теплий період року допустимі норми температури повітря в робочій зоні або в зоні обслуговування неможливо забезпечити через виробничі, технічні або економічні умови, то на постійних робочих місцях і місцях постійного перебування людей у приміщенні треба передбачати душування зовнішним повітрям або застосовувати кондиціонування з охолодженням повітря.

Параметри мікроклимату за 5.1в), 5.1г) допускається приймати у межах оптимальних норм замість допустимих, якщо це технічно можливо та економічно обгрунтовано.

5.2 Параметри мікроклімату приміщень при кондиціонуванні та охолодженні повітря (крім приміщень, для яких параметри мікроклімату встановлені іншими нормативними документами) слід приймати для забезпечення параметрів повітря у межах оптимальних норм відповідно до додатка Г та згідно з санітарно-епідеміологічними вимогами в зоні обслуговування житлових, громадських та адміністративно-побутових приміщень і у межах оптимальних норм відповідно до додатка Д та згідно з санітарними нормами до мікроклімату виробничих приміщень за ДСН 3.3.6.042 і ГОСТ 12.1.005 в робочій зоні виробничих приміщень, а також на робочих місцях виробничих приміщень, де виконуються роботи операторського типу, що зв’язані з нервово-емоційною напругою (відносяться до категорії робіт Іа).

При температурі зовнішнього повітря у теплий період року 30 °С і більше температуру внутрішнього повітря допускається приймати на 0,4 °С вище оптимальних норм, що вказані у додатках Г і Д, на кожний градус перебільшення температури зовнішнього повітря понад 30 °С, збільшуючи також відповідно швидкість руху повітря на 0,1 м/с на кожний градус перебільшення оптимальної температури повітря в робочій зоні або в зоні обслуговування. При цьому швидкість руху повітря в приміщеннях у зазначених умовах повинна бути не більше 0,5 м/с. Відносну вологість повітря в робочій зоні або в зоні обслуговування для теплого періоду року допускається передбачати за допустимими нормами замість оптимальних (за відсутності спеціальних вимог) з урахуванням економічної доцільності та технічної можливості системи кондиціонування та охолодження повітря.

5.3 У холодний період року в приміщеннях, що опалюють (крім приміщень, для яких параметри повітря встановлені іншими нормативними документами), коли їх не використовують у житлових будинках допускається, а у громадських, адміністративно-побутових та виробничих будівлях слід приймати температуру повітря до 4 °С нижче від нормованої температури. В виробничих приміщеннях у періоди, коли їх не використовують, і у неробочий час допускається зниження температури до 5 °С, а в приміщеннях громадських та адміністративно-побутових будівель – до 12 °С.

У теплий період року параметри мікроклімату не нормуються для приміщень:

- житлових будинків (крім приміщень з системами кондиціонування та охолодження повітря) ;

- громадських, адміністративно-побутових та виробничих будівель у періоди, коли їх не використовують, і у неробочий час за відсутності технологічних вимог до температурного режиму приміщень.

Відновлення нормованої температури слід забезпечувати до початку використання приміщення або до початку роботи.

5.4 Для виробничих приміщень з повністю автоматизованим технологічним обладнанням, що функціонує без присутності людей (крім чергового персоналу, який знаходиться в спеціальному приміщенні і періодично виходить у виробниче приміщення для огляду та налагодження обладнання не більше ніж на дві години безперервно), за відсутності технологічних вимог до температурного режиму приміщення слід приймати:

а) у холодний період року та перехідні умови за відсутності надлишків теплоти – температуру повітря в приміщенні 10 °С, а за наявності надлишків теплоти – економічно доцільну та технічно можливу температуру;

б) у теплий період року за відсутності надлишків теплоти – температуру повітря в приміщенні, яка дорівнює температурі зовнішнього повітря, а за наявності надлишків теплоти – на 4 °С вище за температуру зовнішнього повітря для найжаркішей п’ятиденки забеспеченністю 0,99 відповідно до ДСТУ-Н Б В.1.1-27, але не нижче 29 °С, якщо при цьому не потребується підігрів повітря.

Відносна вологість та швидкість руху повітря у виробничих приміщеннях з повністю автоматизованим технологічним обладнанням при відсутності спеціальних вимог не нормуються.

У місцях проведення ремонтних (крім аварійних) робіт (тривалістю дві години і більше безперервно) треба передбачати підвищення температури повітря до 16 °С у холодний період року та зниження температури повітря до 25 °С у I-III та до 28 °С у IV будівельно-кліматичних районах у теплий період року за допомогою пересувного обладнання.

5.5 У тваринницьких, звірівницьких та птахівницьких будівлях, у спорудах, що призначені для вирощування рослин, у спорудах для зберігання сільскогосподарської продукції параметри мікроклімату слід приймати згідно з нормами технологічного та будівельного проектування цих будівель і споруд.

5.6 У струмені припливного повітря на його вході в робочу зону або в зону обслуговування приміщення слід приймати:

а) максимальну швидкість руху повітря vп , м/с, за формулою:

; (1)

б) максимальну температуру tп , °С, при компенсації втрат теплоти у приміщенні за формулою:

; (2)

в) мінімальну температуру t´п , °C , при асиміляції (поглинанні) надлишків теплоти у приміщенні за формулою:

. (3)

У формулах (1) – (3) :

vн , tн - відповідно нормирована швидкость руху повітря, м/с, та нормована температура повітря, °С, на рабочих місцях в робочій зоні або в зоні обслуговування приміщення;

Кп - коефіцієнт переходу від нормованої швидкості руху повітря в приміщенні до максимальної швидкості у струмені припливного повітря, що визначається згідно з додатком Е;

Δt1 , Δt2 - допустимі відхилення температури повітря, °С, у струмені припливного повітря від нормованої температури повітря в зоні обслуговування або в робочій зоні, які визначаються згідно з додатком Ж.

При розташуванні повітророзподільників у межах робочої зоні або зони обслуговування приміщення швидкість руху та температура повітря не нормуються на відстані 1 м від повітророзподільника.

5.7 У приміщеннях при променевому опаленні та нагріванні (у тому числі з газовими та електричними інфрачервоними випромінювачами) або охолодженні постійних робочих місць або місць постійного перебування людей в приміщенні температуру повітря слід приймати за розрахунком із забезпеченням температурних умов (результуючої температури), що еквівалентні нормованій температурі повітря в робочій зоні або в зоні обслуговування приміщення.

5.8 При променевому опаленні, а також нагріванні від поверхонь технологічного устаткування, освітлювальних приладів, від засклених огороджень тощо, інтенсівність теплового опромінювання в зоні обслуговування або в робочій зоні приміщення (на робочих місцях) не повинна перебільшувати 35 Вт/м2 – при опроміненні 50% та більше поверхні тіла, 70 Вт/м2 – при величині опромінюваної поверхні від 25 до 50 %, та 100 Вт/м2 – при опроміненні не більше 25 % поверхні тіла людини. При наявності відкритих джерел випромінювання (нагрітий метал, скло, відкрите полум'я тощо) допускається інтенсивність опромінення до 140 Вт/м2.

При наявності джерел з інтенсивністю 35 Вт/м2 і більше результуюча температура на постійних робочих місцях або місцях постійного перебування людей не повинна перевищувати верхної межі оптимальних норм, що встановлені для теплого періода року, на непостійних робочих місцях – верхної межі допустимих норм, що встановлені для постійних робочих місць у теплий період року, на місцях тимчасового перебування людей – верхної межі допустимих норм, що встановлені для теплого період року в приміщенні.

5.9 У виробничих приміщеннях, де неможливо забезпечити на робочих місцях регламентовані інтенсивності теплового опромінення працюючих до 140 Вт/м2 через технологічні вимоги, технічну недосяжність або економічно обгрунтовану недоцільність, слід застосовувати душування робочих місць зовнішним або охолодженим повітрям; температуру та швидкість руху повітря на робочому місці при повітряному душуванні треба приймати згідно з додатком И.

У приміщеннях для відпочинку робітників “гарячих” цехів слід приймати температуру повітря 20 °С у холодний період року і 23 °С – у теплий.

5.10 Концентрацію шкідливих речовин у повітрі робочої зони на робочих місцях у виробничих приміщеннях при розрахунку систем променевого опалення та нагрівання, систем вентиляції та кондиціонування слід приймати рівною гранично допустимій концентрації (ГДК) у повітрі робочої зони відповідно до #M12291 1200003608ГОСТ 12.1.005#S, а також згідно з нормативними документами органу санітарно-епідеміологічного нагляду.

5.11 Концентрацію шкідливих речовин у припливному повітрі на виході з повітророзподільних пристроїв треба приймати за розрахунком з урахуванням фонових концентрацій цих речовин у місцях розташування повітроприймальних пристроїв, але не більше:

а) 30 % від ГДК у повітрі робочої зони – для виробничих та адміністративно-побутових приміщень; у повітрі кабіни кранівника допускається приймати більше 30% ГДК (за умови забезпечення вимог 5.10);

б) ГДК в атмосферному повітрі населених пунктів – при подачі його до житлових та громадських приміщень.

5.12 Параметри мікроклімату при кондиціонуванні повітря чистих приміщень слід передбачати для забезпечення в робочій зоні або в зоні обслуговуванння:

- чистоти повітря відповідного класу, прийнятого згідно з завданням на проектування;

- параметрів повітря у межах оптимальних норм згідно з 5.2.

5.13 Температуру зовнішнього повітря у відповідних районах будівництва згідно з ДСТУ-Н Б В.1.1-27 слід приймати для забезпечення нормованих параметрів мікроклімату в приміщеннях житлових, громадських, адміністративно-побутових та виробничих будівель:

- системами опалення, вентиляції та кондиціонування повітря у холодний період року – температуру зовнішнього повітря для найхолоднішей п’ятиденки забезпеченістю 0,92;

- системами вентиляції та повітряного душування у теплий період року – температуру зовнішнього повітря для найжаркішей п’ятиденки забезпеченістю 0,99;

- системами кондиціонування та охолодження повітря у теплий період року – температуру зовнішнього повітря для найжаркішей доби забезпеченістю 0,95.

При проектуванні систем кондиціонування та охолодження повітря приміщень будівель у сільській місцевості допускається (згідно з завданням на проектування) приймати розрахункову температуру зовнішнього повітря у теплий період року для найжаркішей п’ятиденки забеспеченністю 0,99 за ДСТУ-Н Б В.1.1-27.

Кліматологічні характеристики вітру та відносної вологості зовнішнього повітря, кількість градусо-діб опалювального періоду слід приймати відповідно до ДСТУ-Н Б В.1.1-27.

5.14 Параметри зовнішнього повітря для будівель сільськогосподарського призначення приймають згідно з технологічними нормами або будівельними нормами за типами сільськогосподарських будівель.

5.15 Температуру зовнішнього повітря для перехідних умов року слід приймати не менше ніж 8 °С за ДСТУ-Н Б В.1.1-27 (але не вище ніж 14 °С) або таку температуру зовнішнього повітря, за якої для підтримання нормованої темпетратури повітря в приміщеннях будівлі не треба використовувати обладнання, що споживає теплоту або холод, відповідно до положень цих будівельних норм та згідно з вимогами будівельних норм за окремими типами будинків і споруд.

5.16 Відповідно до завдання на проектування допускається передбачати параметри зовнішнього повітря більш низькі у холодний період року та більш високі у теплий період року, ніж розрахункові параметри зовнішнього повітря згідно з 5.13.

При проектуванні систем вентиляції, кондиціонування та охолодження повітря будівель у містах з населенням більше 100 тисяч рекомендується приймати температуру зовнішнього повітря у теплий період року на 2°С більше, а при розташуванні приймальних пристроїв зовнішнього повітря на південо-східному, південому або південо-західному фасадах будівлі – на 3°С більше, ніж розрахункова згідно з 5.13.

5.17 Системи опалення при температурі зовнішнього повітря нижче, а системи кондиціонування та охолодження повітря – вище розрахункового значення, повинні забезпечувати температуру повітря у межах допустимих норм.

5.18 Вибухопожежобезпечні концентрації речовин у повітрі приміщень необхідно визначати при параметрах зовнішнього повітря, які встановлені для розрахунку систем вентиляції та кондиціонування.

5.19 При визначенні параметрів мікроклімату для проектування систем опалення, вентиляції, кондиціонування та охолодження повітря разом з цими будівельними нормами слід також керуватися положеннями відповідних санітарно-епідеміологічних нормативів та будівельних норм з проектування окремих типів будівель (у тому числі спеціального призначення), якщо вони не погіршують вимоги цих будівельних норм.

 

6 ОПАЛЕННЯ ТА ВНУТРІШНЄ ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ

6.1 Приєднання до джерел теплопостачання

6.1.1 Приєднання систем опалення та внутрішнього теплопостачання (у тому числі для повітрянного опалення та кондиціонування повітря) слід здійснювати до наступних альтернативних джерел енергопостачання:

- централізованого теплопостачання згідно з ДБН В.2.5-39 (перевага надається джерелам з частковим або повним використанням поновлюваної енергії);

- децентралізованих джерел з використанням поновлюваної енергії, у тому числі сонячної енергії згідно з ДСТУ-Н Б В.2.5-43;

- централізованого теплопостачання згідно з ДБН В.2.5-39 від когенераційних установок;

  • теплових насосів згідно з ДСТУ Б В.2.5-44.

6.1.2 Допускається, відповідно схеми теплопостачання населеного пункту а також за технічним та економічним обґрунтуванням приєднувати системи опалення та внутрішнього теплопостачання до джерел, що не зазначені в 6.1.1, у тому числі до:

  • місцевої котельної, яку слід проектувати згідно з ДБН В.2.5-“Котельні установки” (на заміну СНиП ІІ-35) і ДБН В.2.5-20;
  • квартирних газових теплогенераторів, які слід проектувати згідно з ДБН В.2.5-20 і ДСТУ Б В.2.5-33;

- теплогенераторів на твердому паливі, у тому числі опалювальні печі у будівлях до двох поверхів (не рахуючи цокольного) включно згідно з 6.8.

6.1.3 Застосування електроопалення прямої дії, окрім електроопалення від джерел з використанням поновлюваної енергії, допускається за технічним та економічним обґрунтуванням. Електричні опалювальні прилади слід застосовувати згідно з вимогами ДБН В.2.5-27, ПУЕ та НПАОП 40.1-1.21.

Електричні кабельні системи опалення прямої дії, акумуляційні, комфортного підігріву підлоги слід проектувати згідно з ДБН В.2.5-24.

Приєднання системи електроопалення будівлі слід здійснювати відповідно до ДБН В.2.5-23.

6.1.4 До теплових насосів, сонячних колекторів і сонячних батарей не допускається приєднувати існуючі системи опалення та/або внутрішнього теплопостачання, які не відповідають вимогам даних будівельних норм, у будівлях, що не відповідають вимогам ДБН В.2.6-31.

6.1.5 При застосуванні теплових насосів для відбору теплоти від повітря, що видаляється з кухонь і подібних приміщень, слід убезпечувати забруднення теплообмінних елементів.

6.1.6 Допускається приєднувати систему опалення та/або внутрішнього теплопостачання до декількох джерел. При цьому автоматичне упорядкування пріоритетності роботи цих джерел повинне відповідати вимогам ДСТУ Б EN 15232 залежно від класу енергоефективності будівлі.

6.1.7 Автоматизація та регулювання джерел, до яких приєднують систему опалення та/або внутрішнього теплопостачання, повинні відповідати ДСТУ Б EN 15232 залежно від класу енергоефективності будівлі.

6.1.8 Не допускається приєднувати систему водяного опалення та/або внутрішнього теплопостачання до системи централізованого теплопостачання через елеватор.

6.1.9 Циркуляцію теплоносія в системах водяного опалення та/або внутрішнього теплопостачання від будь-якого джерела теплопостачання слід здійснювати автоматично регульованими насосами, окрім насосів, що за вимогами безпечної роботи обладнання повинні бути нерегульованими.

Допускається в системах водяного опалення та/або внутрішнього теплопостачання житлового будинку класу енергетичної ефективності «С» та нижче застосовувати нерегульовані циркуляційні насоси. При цьому якщо система зі змінним гідравлічним режимом, то слід захищати від його впливу нерегульований насос (насосну групу) утворенням перемички з перепускним клапаном.

6.1.10 Приєднання системи водяного опалення (у тому числі фонової та чергової) будівлі (квартири при індивідуальному опаленні) будь-якого класу енергоефективності слід здійснювати з автоматичним регулюванням теплового потоку залежним від погодних умов, якщо воно не передбачене у джерелі. При централізованому теплопостачанні незалежно від способу регулювання теплового потоку у джерелі, регулювання теплового потоку залежного від погодних умов потрібно застосовувати в індивідуальному тепловому пункті (ІТП) згідно з ДБН В.2.5-39.

У будівлі зі змінним тепловим режимом необхідно забезпечувати залежне від погодних умов автоматичне регулювання теплового потоку системи опалення з додатковим його коригуванням за усередненою температурою внутрішнього повітря, або за температурою повітря в характерному за призначенням будівлі приміщенням, що має найбільші питомі тепловтрати.

Автоматичне регулювання теплового потоку системи опалення за погодними умовами слід здійснювати регулятором теплового потоку, забезпечуючи наближену до лінійної залежність теплового потоку від управляючого сигналу. Необхідно забезпечувати експлуатаційну сталість цієї залежності шляхом автоматичної стабілізації перепаду тиску теплоносія на регуляторі теплового потоку або в ньому. Між автоматичним регулятором теплового потоку та автоматичним засобом (регулятором тощо) стабілізації перепаду тиску не повинно бути іншої регулювальної арматури, у тому числі дросельної шайби.

6.1.11 Для кожної водяної системи різного призначення, різного типу, з різними параметрами теплоносія при залежному приєднанні або для кожного вузла підготовки теплоносія при незалежному приєднанні до джерела теплопостачання слід забезпечувати власне автоматичне обмеження максимального теплоспоживання, якщо хоча б одна з цих систем або один з вузлів має змінний гідравлічний режим. Автоматичне обмеження максимального теплоспоживання допускається забезпечувати загальним для водяних систем будівлі, що мають постійний гідравлічний режим.

Допускається здійснювати загальне автоматичне обмеження максимального теплоспоживання для систем опалення та гарячого водопостачання у будівлі з тепловою інерцією D > 1,5, визначеною згідно ДБН В.2.6-31, якщо система гарячого водопостачання має пріоритет у теплозабезпеченні над системою опалення й гідравлічні опори цих систем відповідно узгоджені між собою.

6.1.12 Не допускається застосовувати мінімальне обмеження теплоспоживання системи опалення або внутрішнього теплопостачання, якщо це не обумовлено забезпеченням безпечної роботи обладнання.

6.1.13 Температуру теплоносія, що повертається до джерела від системи опалення та/або внутрішнього теплопостачання, необхідно забезпечувати відповідно вимог до даного джерела.

При централізованому теплопостачанні, якщо це не передбачено в ІТП, від системи з постійним гідравлічним режимом слід здіснювати повернення теплоносія з температурою не вище заданої графіком. Зниження зворотної температури теплоносія проти графіка не лімітується.

6.1.14 Систему водяного опалення та/або систему внутрішнього теплопостачання, що досягає дванадцятого поверху будівлі та вище, необхідно приєднувати до теплової мережі за незалежною схемою. Систему водяного опалення та/або систему внутрішнього теплопостачання будівлі до дванадцяти поверхів рекомендується приєднувати до теплової мережі за незалежною схемою.

Систему водяного опалення та систему гарячого водопостачання приміщень різних поверхів, групи приміщень різних орендарів або власників, у тому числі квартири, тощо допускається приєднувати через малий тепловий пункт (квартирний тепловий пункт) до системи внутрішнього теплопостачання будівлі. Систему внутрішнього теплопостачання малих теплових пунктів (квартирних теплових пунктів) слід приєднувати або до місцевого джерела теплопостачання будівлі, або через ІТП до системи централізованого теплопостачання.

Приєднання до теплової мережі системи водяного опалення та/або системи внутрішнього теплопостачання висотного будинку повинно відповідати вимогам ДБН В.2.2-24.

6.1.15 Кватирне теплопостачання.

6.1.15.1 Теплопостачання від кватирних газових теплогенераторів допускається застосовувати для опалення, вентиляції та гарячого водопостачання квартир у житлових будинках, у тому числі що мають вбудовані приміщення громадського призначення, згідно з вимогами ДБН В.2.5-20, а для для кватирного теплопостачання з теплогенераторами на газовому паливі з закритою камерою згоряння з колективними димоходами і димохідними системами також відповідно до ДСТУ Б В.2.5-33.

6.1.15.2 Теплогенератори повинні бути обладнані автоматикою безпеки, яка забезпечує припинення подання палива за умови:

  • припинення подання електроенергії;
  • вихода з ладу ланцюгів захисту;
  • згасання полум’я пальника;
  • падіння тиску теплоносія нижче гранично допустимого значення;
  • досягнення гранично допустимої температури теплоносія;
  • порушення відводу димових газів і наявності шкідливіх речовин (метан, оксид вуглецю) у повітрі приміщення у кількості, що перебільшує 10 % від СНКМП нижної концентраційної межі поширення полум’я (НКМП) за ГОСТ 12.1.044.

6.1.15.3 Забір повітря для горіння повинен здійснюватись:

- для теплогенераторів із закритими камерами згоряння – повітроводами безпосередньо іззовні будівлі;

- для теплогенераторів з відкритими камерами згоряння – безпосередньо із приміщень, в яких вони встановлені, за умови постійної подачі зовнішнього повітря у ці приміщення в об’ємі за розрахунком достатньому для виконання вимог ГОСТ 12.1.005, ДСП № 201 в залежності від призначення приміщення.

6.1.15.3 Викиди димових газів потрібно здійснювати вище покрівлі будівлі.. Забороняється прокладати димоходи через житлові приміщення. Прокладання димовідводів від теплогенератора через або під вікнами, балконами та лоджіями не дозволяється. Улаштування димоходів повинно відповідати вимогам 6.8, як для опалювальних печей. В разі приєднання газових приладів з відведенням продуктів згоряння в димохід, слід керуватися вимогами додатку Ж ДБН В.2.5-20.

6.1.15.4 Димоходи та димовідводи слід передбачати із негорючих матеріалів, щільними класу Щ герметичності відповідно до 7.11.8 із конструкцій та матеріалів, що здібні протидіяти механічним навантаженням, температурному впливу, корозійному впливу продуктів згорання і конденсату без втрати герметичності та міцності, з мінімальним класом вогнестійкості REI 45. Для димоходів не допускається застосовувати гофровані повітроводи. Теплову ізоляцію димоходів та димовідводів належить виконувати із негорючих матеріалів, що забезпечують температуру на поверхні теплоізоляції не вище 40 оС.

Димоходи слід передбачати вертикальними і такими, що не мають звужень. Розміри та параметри (характеристики) димоходу або димохідної системи приймають за аеродинамічним та теплотехнічним розрахунками, які слід здійснювати відповідно до положень ДСТУ Б EN 13384-1 та ДСТУ Б EN 13384-2.

6.2 Облік споживання енергії

6.2.1 Будівлю, що приєднана до системи централізованого теплопостачання, слід оснащати засобом/засобами обліку споживання теплової енергії.

Будівлі одного власника, підприємства, організації, які об’єднані єдиною системою теплопостачання, при приєднанні до системи централізованого теплопостачання допускається оснащати загальним засобом/засобами обліку споживання теплової енергії.

6.2.2 Засіб обліку споживання теплової енергії інженерними системами будівлі слід розташовувати в ІТП або в приміщенні місцевого джерела теплопостачання. За завданням на проектування та погодженням з теплопостачальною організацією допускається розміщувати засіб обліку теплоспоживання за межами ІТП у приміщенні (будівлі), що відповідає вимогам експлуатації цього засобу.

Засоби обліку енергоспоживання, що встановлюють додатково до засобу за 6.2.1, окрім приладів-розподілювачів теплової енергії на опалювальних приладах, слід розташовувати в доступному для обслуговуючого персоналу місці. Вузол обліку необхідно передбачати з арматурою, що допускає демонтаж витратомірної ділянки без спорожнення системи.

6.2.3 Додатково до засобу обліку за 6.2.1, окрім житлових будівель, допускається оснащати засобами обліку: системи різного призначення; відгалужені частини систем для приміщень різного призначення, різних поверхів, різних орендарів (власників) тощо.

6.2.4 Центральну систему водяного опалення багатоквартирного житлового будинку із засобом обліку за 6.2.1 слід оснащати також засобом/засобами обліку витрати теплової енергії для кожної квартири. Розташування цих засобів обліку повинно відповідати вимогам ДБН В.2.2-15.

При реконструкції та капітальному ремонті житлового будинку облік теплоспоживання системою опалення у квартирах слід здійснювати згідно з ДБН В.3.2-2.

6.2.5 У житловому будинку необхідно, а у будівлі іншого типу допускається, згідно з ДБН В.2.5-22 оснащати малий (квартирний) тепловий пункт загальним засобом обліку теплоспоживання системами, які ним обслуговуються: опалення, гарячого водопостачання тощо.

6.2.6 Не допускається застосувати лічильник води (гарячої води), як засіб обліку витрати теплової енергії.

6.2.7 Облік електроенергії, спожитої системою електроопалення квартири, будівлі, слід забезпечувати відповідно до ДБН В.2.5-23.

6.2.8 Облік газу, спожитого квартирним газовим теплогенератором, необхідно здійснювати лічильником газу згідно з ДБН В.2.5-20.

6.3 Системи опалення

6.3.1 Системою опалення слід забезпечувати в опалюваних приміщеннях розрахункову температуру внутрішнього повітря протягом опалювального періоду (окрім випадку, зазначеного у 5.17).

6.3.2 У центральнонеопалюваних будівлях для підтримання відповідної до технологічних вимог температури повітря в окремих приміщеннях або зонах, а також на тимчасових робочих місцях при наладці та ремонті обладнання слід застосовувати місцеве опалення.

6.3.3 Опалення загальних приміщень (вестибюль, хол, коридор, сходова клітка) а також у загальних технічних приміщеннях із прокладеними у них водопровідними, каналізаційними та протипожними системами допускається не передбачати:

- у житловому будинку, який обладнано квартирними системами теплопостачання, при убезпеченні замерзання води в розташованих у сходових клітках трубопроводів, наприклад, шляхом їх місцевого електронагрівання;

- у будівлі з будь-якою системою опалення в районі з розрахунковою температурою зовнішнього повітря у холодний період року мінус 5 °С і вище для найхолоднішей п’ятиденки забезпеченістю 0,92 за ДСТУ-Н Б В.1.1-27;

- у незадимлюваних сходових клітках типу Н1.

Опір теплопередачі внутрішніх стін неопалюваної сходової клітки слід приймати згідно з ДБН В.2.6-31#M12291 1200035109#S.

6.3.4 Опалення слід проектувати для забезпечення нормованої температури внутрішнього повітря з урахуванням теплового балансу між тепловтратами та теплонадходженнями, а саме:

а) утратою теплоти через огороджувальні конструкції;

б) витратою теплоти на нагрівання зовнішнього повітря, що потрапляє у приміщення за рахунок інфільтрації або шляхом організованого припливу для вентиляції приміщень;

в) витратою теплоти на нагрівання матеріалів, обладнання та транспортних засобів;

г) надходженням теплоти, що регулярно поступають у приміщення від електричних приладів, приладів освітлення, технологічного обладнання, трубопроводів, людей та інших джерел.

Утрату теплоти через внутрішні огороджувальні конструкції приміщень допускається не враховувати, якщо різниця температури повітря в цих приміщеннях не більше ніж 3 °С. Утрату та надходження теплоти рекомендується визначати за EN 13790.

6.3.5 У приміщеннях категорій А та Б за вибухопожежною та пожежною небезпекою слід передбачати повітряне опалення. Допускається застосовувати інші системи опалення згідно з додатком А, за виключенням приміщень, у яких зберігають або застосовують речовини, що утворюють при контакті з водою або водяною парою вибухонебезпечні суміші або речовини, які здатні до самозаймання або вибуху в разі взаємодії з водою.

6.3.6 Системи опалення слід застосовувати згідно з додатком В.

6.3.7 Застосувати тритрубну систему для опалення та охолодження, а також використовувати систему опалення як систему охолодження не рекомендується.

6.3.8 Не допускається застосовувати систему із супутнім рухом теплоносія, якщо це призводить до збільшення протяжності трубопроводу (водомісткості системи) у порівнянні з тупиковою схемою. Застосовувати систему із супутнім рухом теплоносія, якщо це призводить до неможливості виконання вимог 6.4.7.7а), не допускається.

6.3.9 Допускається застосовувати автоматичне відключення частин водяної системи опалення при їх аварійній розгерметизації. Для будівель або їх частин де зберігаються архівні матеріали, культурні та історичні цінності тощо обов’язковість застосування автоматичного відключення водяної системи опалення або її частин при їх аварійній розгерметизації визначають згідно завдання на проектування.

6.3.10 При проектуванні реконструкції або капітального ремонту однотрубної системи з П-подібними стояками водяного опалення, окрім проточнонерегульованої фонової або чергової:

а) рекомендується переобладнувати систему у двотрубну, або в однотрубну Т-подібну, або однотрубну з транзитним підйомним стояком, або однотрубну з розподільною магістраллю стояків у верхній частині будівлі, якщо застосовані опалювальні прилади з висотою внутрішніх каналів (колонок, крайніх ниток, змійовика тощо) більше 150 мм;

б) рекомендується застосовувати опалювальні прилади з якомога меншою висотою внутрішніх каналів;

в) слід приймати витрату теплоносія в стояку, яка забезпечує в підйомній частині стояка затікання теплоносія в опалювальні прилади в усіх режимах регулювання їх теплової потужності.

6.3.11 Комплектація системи опалення повинна відповідати специфікації проектної документації. Допускається, за узгодженням заміна елементів системи на аналогічні, якщо ця заміна не суперечить вихідним даним на проектування, чинним будівельним нормам, експлуатаційній надійності, економічним вимогам, покращує енергоефективні та техніко-економічні показники. При застосуванні заміни елементів, систему слід перерахувати та визначити її нові характеристики, у тому числі настройки клапанів та іншого обладнання.

6.3.12 Система опалення повинна бути налагоджена – досягнута витрата теплоносія у циркуляційних кільцях відповідно результатів гідравлічного розрахунку, та випробовувана на герметичність під тиском згідно з додатком В.

6.3.13 Системи променевого опалення та нагріву “темними” та “світлими” газовими та електричними інфрачервоними випромінювачами допускається застосовувати:

а) на відкритих площадках;

б) у спорудах видовищних та культурно-просвітницьких установ (театри, кінотеатри, концертні зали, спортивні споруди з трибунами, музеї, виставки, танцювальні зали) з обмеженою за розрахунком кількістю місць для відвідувачів і розташованих на відкритому повітрі;

в) у приміщеннях сільскогосподарських будівель (окрім “світлих” інфрачервоних випромінювачів);

г) у приміщеннях залів, які не мають горючих матеріалів, фізкультурно-оздоровчих комплексів та спортивно-тренувальних закладів (без трибун для глядачів);

б) у виробничих приміщеннях та складах категорій Г та Д, в окремих зонах та на робочих місцях у приміщеннях що не опалюються, та у приміщеннях, що опалюються, з температурою повітря нижче за нормовану (окрім приміщень категорій А, Б, В) згідно з додатком А.

Газові та електричні інфрачервоні випромінювачі не допускається розташовувати у вибухонебезпечних зонах виробничих приміщень та складів за класифікацією ПУЕ.

Не допускається застосовувати системи опалення та нагрівання з газовими та електричними інфрачервоними випромінювачами:

  • у приміщеннях підвальних та цокольних поверхів;
  • у будівлях ІІІ – V ступенів вогнестійкості;
  • на стоянках автомобілей, у книгосховищах та архивах, у прміщеннях високостелажних складів.

6.4 Тепловий та гідравлічний режими

6.4.1 У системі опалення, окрім системи односімейного житлового будинку, слід обмежувати можливість споживачам зміни теплового режиму приміщень нижче від зазначеної температури повітря в 5.3 шляхом застосування обладнання (автоматичні терморегулятори на радіаторах, індивідуальний котел тощо) з обмеженням нижньої межі регулювання температури повітря.

6.4.2 У системі опалення, окрім системи житлового будинку, слід обмежувати можливість споживачам зміни теплового режиму приміщень вище температури повітря на рівні середньої, а за вимогою замовника – верхньої температури, діапазону допустимої норми температури повітря згідно з додатками Г і Д.

6.4.3 Центральну систему опалення або її частини у будівлі з фіксованою тривалістю робочого дня, технологічного процесу тощо необхідно проектувати з регуляторами програмного зниження споживання теплової енергії (наприклад, нічне зниження температури повітря, зниження температури повітря у вихідні дні тощо). При застосуванні програмного зниження споживання теплової енергії для всієї будівлі слід передбачити компенсацію цього зниження для приміщень чергового персоналу, охорони тощо.

6.4.4 Для приміщень зі змінним тепловим режимом (наприклад, при нічному зниженні температури повітря, зниженні температури повітря у вихідні дні тощо) потрібно застосовувати запас потужності системи опалення для забезпечення впродовж періоду розігріву (форсований режим системи) досягнення на задану годину необхідної температури повітря приміщення після її зниження. Цей запас визначають згідно з додатком К.

6.4.5 Системи водяного опалення та внутрішнього теплопостачання слід проектувати зі змінним гідравлічним режимом. Допускається застосовувати постійний гідравлічний режим у системі:

  • житлової будівлі класу енергетичної ефективності «С» за ДБН В.2.6-31 та нижче;
  • житлової будівлі класу енергетичної ефективності «С» та нижче при проектуванні реконструкції, капітального ремонту, термомодернізації;
  • фоновій або черговій, що обслуговують будівлю або приміщення, в яких температура повітря під час їх використання в опалювальний період автоматично підтримується догріваючою системою або догріваючим обладнанням;
  • другорядній, що обслуговує допоміжні приміщення, в яких є небезпека замерзання теплоносія (сходова клітка, вестибюль тощо);
  • або її частинах (обв’язках), що забезпечують безпечну роботу обладнання (калорифера першого підігріву, котла, нерегульованого насоса тощо).

6.4.6 На кожній другорядній частині (приладова вітка або відгалуження, стояк) системи водяного опалення з постійним гідравлічним режимом, необхідно автоматично обмежувати максимальну витрату теплоносія, якщо головна система має змінний гідравлічний режим.

6.4.7 Теплова та гідравлічна стійкість.

6.4.7.1 Слід забезпечувати теплову та гідравлічну стійкість водяної системи опалення при зміні внутрішніх та зовнішніх умов експлуатації.

6.4.7.2 В однотрубних системах водяного опалення втрати тиску теплоносія в стояках повинні складати не менше 70 % загальних втрат тиску в циркуляційних кільцях без урахування втрат тиску в загальних ділянках.

6.4.7.3 В однотрубних системах водяного опалення з нижнім прокладанням подавальної магістралі та верхнім прокладанням зворотної магістралі втрати тиску теплоносія в стояках слід приймати не менше 300 Па на кожний метр висоти стояка.

6.4.7.4 У двотрубних вертикальних, двотрубних та однотрубних горизонталь-них системах водяного опалення втрати тиску в циркуляційних кільцях через верхні прилади (приладові вітки) при нижньому розташуванні джерела теплоти у будівлі, а при верхньому розташуванні джерела теплоти − через нижні прилади (приладові вітки), слід приймати не менше гравітаційного тиску в них при розрахункових параметрах теплоносія.

6.4.7.5 При застосуванні автоматичного регулятора температури повітря у приміщенні (терморегулятор або електронний регулятор витрати теплоносія, окрім конструкції з автоматичною стабілізацією перепаду тиску теплоносія, а також окрім конструкції з двопозиційним регулюванням витрати теплоносія) на опалювальному приладі, слід забезпечувати пропорційне регулювання ним витрати теплоносія залежно від зміни регульованого параметра. Розрахункові втрати тиску (або гідравлічний опір) на такому регуляторі, окрім конструкції з автоматичною стабілізацією перепаду тиску, повинні бути не меншими від суми втрат тиску (або суми гідравлічних опорів) на решті елементів системи, розташованих:

- між найближчими до автоматичного регулятора температури повітря точками стабілізації перепаду тиску теплоносія (або на стояку, або на приладовій вітці, або на відгалуженні, або на приєднанні перемички з перепускним клапаном циркуляційного насоса, або на насосі) при змінному гідравлічному режимі;

- між точками приєднання обв’язки приладового вузла до стояка чи приладової вітки при постійному гідравлічному режимі (допустиме коливання витрати теплоносія у контурі з постійним гідравлічним режимом не більше ніж 10 %).

Допускається не дотримуватись зазначених вимог за неможливості їх забезпечення для автоматичного регулятора температури повітря на приладі з найменшою витратою теплоносія в стояку чи приладовій вітці (наприклад, рушникосушарка, приєднана до системи опалення).

6.4.7.6 На автоматичному регуляторі опалювального приладу (терморегулятор або електронний регулятор витрати теплоносія, окрім конструкції з автоматичною стабілізацією перепаду тиску холодоносія) в усіх режимах його експлуатації (розрахунковому, закритому та повністю відкритому) слід забезпечувати втрати тиску теплоносія не більше 20 кПа, що не призводять до шумоутворення вище допустимого рівня.

6.4.7.7 У вертикальній системі на стояках, а у горизонтальній − на приладових вітках, згідно з вимогами ДСТУ Б EN 15316-2-1, ДСТУ Б EN 15316-2-3, ДСТУ Б EN 15232 потрібно забезпечувати відповідними автоматичними клапанами одне з наступних автоматичних регулювань параметрів теплоносія:

а) стабілізації перепаду тиску у дво- та контурі опалення чотирьохтрубної системи зі змінним гідравлічним режимом;

б) стабілізації витрати в одно-, дво- та контуру опалення чотирьохтрубної системи з постійним гідравлічним режимом (допускається лише для житлової будівлі класу енергетичної ефективності не вище С);

в) обмеження максимальної витрати зі стабілізацією або з регулюванням температури теплоносія на виході стояка (приладової вітки) зі змінним гідравлічним режимом одно-, дво- та контуру опалення чотирьохтрубної системи.

Рекомендується застосувати терморегулятори чи електронні регулятори з функцією автоматичного регулювання перепаду тиску, або обмеження чи стабілізації витрати теплоносія. За відсутності зазначених функцій у терморегуляторів чи електронних регуляторів, допускається застосувати автоматичні клапани із зазначеними функціями у вузлах обв’язки опалювальних приладів. При застосуванні таких терморегуляторів чи електронних регуляторів із зазначеними функціями, або автоматичних клапанів із зазначеними функціями у вузлах обв’язки опалювальних приладів, застосовувати додаткові (дублювати) автоматичні клапани із зазначеними функціями у циркуляційному кільці (на стояку, приладовій вітці, відгалуженні) не обов’язково.

У горизонтальній системі опалення (з поквартирними приладовими вітками) багатоквартирного житлового будинку слід застосовувати одне із 6.4.6.7а) або 6.4.6.7б) автоматичне регулювання параметрів теплоносія на відгалуженні до кожної групи квартир з сумарною кількістю опалювальних приладів не більше восьми. Допускається застосовувати для кожної квартири власне автоматичне регулювання параметрів теплоносія із зазначеного переліку.

У приладовій вітці системи опалення, у тому числі квартирній приладовій вітці, з кількістю опалювальних приладів більше восьми рекомендується групувати опалювальні прилади кількістю не більше восьми на вітці й забезпечувати в ній власне автоматичне регулювання параметрів теплоносія із зазначеного переліку.

У системі зі змінним гідравлічним режимом не допускається застосовувати перепускні клапани на стояках або приладових вітках для автоматичної стабілізації (регулювання) перепаду тиску теплоносія.

6.4.7.8 Вимоги 6.4.7.7 допускається не виконувати в системі:

а) одноквартирного житлового будинку;

б) з однією приладовою віткою або одним стояком;

в) з кількістю опалювальних приладів менше восьми;

г) черговій або фоновій.

6.4.7.9 Нев’язка розрахункових втрат тиску в циркуляційних кільцях у точках (без урахування втрат тиску в загальних ділянках) не повинна перевищувати 5 % при супутньому та 15 % − при тупиковому прокладанні трубопроводів. Похибка регулювання застосовуваних ручних балансувальних вентилів та автоматичних балансувальних клапанів у розрахунковому режимі (при їх розрахункових настройках) не повинна перевищувати зазначених нев’язок розрахункових втрат тиску для відповідних систем.

Розрахункову втрату тиску на ручному балансувальному вентилі, окрім конструкції з убудованим витратомірним пристроєм (шайба, труба Вентурі, колектор тощо) слід приймати не менше 3 кПа. Настройку ручного балансувального вентиля, окрім конструкцій з убудованим витратомірним пристроєм, приймають не менше 20 % ходу штока (підйому затвора) від закритого положення.

6.4.7.10 Нев’язка розрахункових втрат тиску в стояках (вітках) системи парового опалення не повинна перевищувати 15 % для паропроводів та 10 % для конденсатопроводів.

6.4.7.11 Настройки всіх настроюваних клапанів (терморегулятори, приєднувальна регулювальна гарнітура, ручні балансувальні клапани тощо), якими ув’язані циркуляційні кільця, а також настройки всіх настроюваних автоматичних клапанів системи повинні бути визначені гідравлічним розрахунком, зазначені у проектній документації та виставлені при налагодженні системи. Настройки клапанів із заводськими незмінними настройками повинні відповідати проектній документації.

Допускається зміна настройок клапанів, визначених проектом, при налагодженні системи, якщо інакше неможливо досягнути проектної витрати теплоносія в циркуляційних кільцях системи.

При застосуванні клапанів (ручних або автоматичних балансувальних, терморегуляторів тощо), неспецифікованих або застосовуваних замість специфікованих у проектній документації, їх настройки потрібно визначати гідравлічним розрахунком (перерахунком) системи.

6.4.7.12 Слід забезпечувати можливість наладки системи (досягнення теплових та гідравлічних параметрів згідно з проектною документацією) шляхом застосовування ручних або автоматичних балансувальних клапанів відповідно до обраного методу наладки. Обраний метод наладки повинен бути указан в проектній документації.

6.4.7.13 Не допускається застосовувати двопозиційне регулювання теплового потоку системи водяного опалення. Допускається двопозиційне регулювання теплового потоку опалювальних приладів установлюваними в них або на підводках до них автоматичними регуляторами температури повітря. Не допускається застосувати електромагнітні клапани для двопозиційного регулювання теплового потоку водяних систем та її обладнання.

6.4.7.14 Не допускається застосовувати пофасадне регулювання системи, якщо застосовано автоматичне регулювання температури повітря приміщення (терморегулятор або електронний регулятор витрати теплоносія) на опалювальних приладах та автоматичне регулювання параметрів теплоносія на стояках відповідно 6.4.7.7.

6.5 Теплоносій

6.5.1 Як теплоносій в системах опалення та внутрішнього теплопостачання слід застосовувати воду. Інші теплоносії допускається застосовувати за технічним та економічним обґрунтуванням, якщо вони відповідають санітарно-епідеміологічним вимогам та вимогам вибухопожежобезпеки.

6.5.2 Для виробничих приміщень, у яких зберігають або використовують речовини, що створюють при контакті з водою або водяною парою вибухонебезпечні або горючі суміші, забороняється застосовувати як теплоносій воду та водяну пару.

6.5.3 При приєднанні систем опалення та внутрішнього теплопостачання до системи централізованого теплопостачання якість води повинна відповідати вимогам ДБН В.2.5-39.

При застосуванні мідних безшовних круглих труб якість води повинна відповідати вимогам ДСТУ-Н Б В.2.5-45.

6.5.4 Для періодично працюючої впродовж опалювального періоду системи опалення та/або внутрішнього теплопостачання допускається використовувати воду з домішками, що знижують температуру її кристалізації (замерзання). Забороняється використовувати як домішки вибухо- та пожежонебезпечні речовини, а також речовини 1, 2 та 3 класів небезпеки за ГОСТ 12.1.005-88 у кількостях, від яких може виникати при аварії виділення шкідливих речовин з концентраціями, що перевищують нижню концентраційну межу поширення полум’я (НКМП) за ГОСТ 12.1.044 і гранично допустиму концентрацію (ГДК) у повітрі приміщення. Як домішки допускається застосовувати речовини 4 класу небезпеки, які дозволені до застосування у системах будівель органом санітарно-епідеміологічного надзору, з урахуванням 11.5.6.

Забороняється застосовувати як домішки речовини, до яких конструктивні елементи системи є хімічнонестійкими.

6.5.5 Теплоносій з домішками до води, що знижують температуру її кристалізації, не допускається скидати в каналізацію.

6.5.6 Для збору із системи та для її заповнення холодоносієм з домішками до води, що знижують температуру її кристалізації, слід передбачати бак.

6.5.7 Потрібно ураховувати вплив домішок до теплоносія на гідравлічні, теплотехнічні, експлуатаційні тощо характеристики обладнання системи.

6.5.8 Тиск і температура теплоносія не повинні перевищувати допустимі значення для всіх елементів системи.

6.5.9 Початковий тиск теплоносія слід приймати рівним гідростатичному тиску, збільшеному на абсолютний тиск насичення пари води при розрахунковій температурі теплоносія в системі. При цьому необхідно передбачати початковий тиск теплоносія не меншим ніж 70 кПа. Збільшення над гідростатичним тиском системи опалення потрібно приймати не менше 30 кПа при розрахунковій температурі гарячої води до 100 оС, 50 кПа – 105 оС, 70 кПа – 110 оС, 120 кПа – 120 оС.

Початковий тиск теплоносія, при розташуванні циркуляційного насоса у верхній частині системи, слід приймати більшим за кавітаційну характеристику насоса.

6.5.10 Максимально допустиму температуру теплоносія або тепловіддавальної поверхні, включаючи опалювальні прилади, залежно від застосовуваної системи опалення, внутрішнього теплопостачання слід приймати згідно з додатком В.

Для підвищення енергоефективності системи за ДСТУ Б EN 15316-2-3 рекомендується приймати температуру теплоносія якомога нижчою від зазначеної у додатку В.

Температуру теплоносія системи опалення з тепловим насосом слід приймати згідно з ДСТУ Б В.2.5-44.

6.5.11 Слід передбачати заходи, що убезпечують систему опалення та внутрішнього теплопостачання від її спорожнення в міжопалювальний період.

6.6 Трубопроводи

6.6.1 Для трубопроводів систем опалення, внутрішнього теплопостачання, охолодження, кондиціонування, повітряного душування та повітротеплових завіс (далі − трубопроводи) слід застосовувати сталеві, мідні, полімерні (у тому числі металополімерні) труби, які призначені для цього за відповідними нормативними документами. Трубопроводи водяних систем опалення і внутрішнього теплопостачання повинні відповідати вимогам НПАОП 0.00-1.11.

Не допускається застосовувати полімерні труби, призначені для систем водопостачання, у закритих трубопровідних системах. Полімерні труби, що застосовуються в закритих трубопровідних системах разом із металевими трубами (у тому числі в зовнішніх системах теплопостачання) або з приладами та обладнанням, що має обмеження вмісту розчиненого кисню в теплоносії, повинні мати антидифузійний прошарок, що забезпечує киснепроникність не більше 0,1 г/(м3·доба) при температурі води 40 °С.

У комплекті з трубами слід застосовувати призначені саме для них відповідні фітинги, деталі та вироби. Фітинги повинні не погіршувати якість теплоносія, забезпечувати герметичність системи згідно з додатком В, не погіршувати санітарно-епідеміологічний стан приміщення.

Трубопроводи з мідних безшовних круглих труб слід проектувати згідно з ДСТУ-Н Б В.2.5-45.

6.6.2 При використанні труб, обладнання, арматури тощо з різних металів в одній системі, за необхідності, слід застосовувати заходи запобігання електрохімічної корозії.

6.6.3 При використанні полімерних труб необхідно застосовувати заходи автоматичного недопущення надмірного зростання температури теплоносія.

6.6.4 Трубопроводи, як правило, прокладають окремо для систем різного призначення.

6.6.5 Спосіб прокладання трубопроводів повинен забезпечувати легку їхню заміну при ремонті.

Замонолічування трубопроводу (окрім полімерних) без кожуха у будівельну конструкцію допускається:

  • у будівлях зі строком служби менше 20 років;
  • при розрахунковому строку служби трубопроводу 40 років і більше.

За прихованого прокладання трубопроводів слід забезпечити доступ через лючки до роз’ємних з’єднань та арматури тощо, достатній для обслуговування, налагодження тощо.

Прокладання трубопроводу із полімерних труб слід передбачати прихованим: у підлозі, плінтусі, за екраном, у штрабі, шахті та каналі тощо; допускається відкрите їхнє прокладання в місцях, де виключається механічне та термічне пошкодження трубопроводу, а також прямий вплив на них ультрафіолетового опромінення.

6.6.6 У приміщеннях охорони здоров’я згідно з ДБН В.2.2-10, до яких висувають вимоги щодо забезпечення асептичних умов, слід виконувати приховану прокладку трубопроводів.

6.6.7 Прокладка транзитних трубопроводів не допускається через приміщення захисних споруд цивільної оборони та шахт з електрокабелями; допускається прокладка транзитних трубопроводів із нероз’ємними з’єднаннями в захисному кожусі через електротехнічні приміщення, пішохідні галереї та тунелі.

6.6.8 Трубопровід у місці перетину перекриття, внутрішньої стіни або перегородки слід прокладати в гільзі з негорючого матеріалу. Торці гільзи повинні бути не менше рівня чистової поверхні огородження та виступати не більше ніж на 30 мм від чистової поверхні огородження.

Зашпаровування зазору та отвору в місці прокладки трубопроводу нобхідно передбачати негорючим матеріалом, що забезпечує нормований клас вогнестійкості огороджувальної конструкції.

6.6.9 При паралельній прокладці горизонтальних трубопроводів у горизонтальній площині слід, як правило, розташовувати ближчим до зовнішньої стіни трубопровід охолодженої води; у вертикальній площині – трубопровід гарячої води над трубопроводом охолодженої води.

6.6.10 У двотрубних системах стояк з гарячим теплоносієм слід розташовувати праворуч від стояка охолодженої води.

6.6.11 Довжина вертикального трубопроводу системи парового опалення із зустрічним рухом конденсату та пари не повинна перевищувати 6 м.

6.6.12 Слід передбачати компенсацію теплового подовження трубопроводу, насамперед використовуючи його вигини, обумовлені геометрією будівлі, та відступи вузлів приєднання стояків і приладових віток до магістралей; потім, як правило, додаткових вигинів прямолінійних ділянок трубопроводів – П-подібних та аналогічного типу компенсаторів. При цьому навколо вигинів трубопроводів потрібно передбачати місця їх вільного зміщення. Допускається застосування осьових компенсаторів.

Компенсацію теплового подовження однотрубного стояка слід передбачати зміщенням замикаючих або обхідних ділянок вузлів обв’язки опалювальних приладів.

Компенсацію теплового подовження замоноліченого трубопроводу в огороджувальній конструкції необхідно передбачати за рахунок його вигинання в захисній оболонці; при цьому довгу ділянку трубопроводу рекомендується прокладати з незначним вигином.

6.6.13 У неопалюваних приміщеннях з температурою повітря 5 °С та нижче, перевіреною розрахунком теплового балансу при абсолютній мінімальній для району будівництва зовнішній температурі, потрібно застосовувати місцеві електричні обігрівачі трубопроводів (електричний нагрівальний кабель), що автоматично вмикається при 5 °С і забезпечує незамерзання трубопроводів при абсолютній мінімальній для району будівництва зовнішній температурі повітря.

6.6.14 Еквівалентну шорсткість внутрішньої поверхні трубопроводів із сталевих труб систем внутрішнього теплопостачання слід приймати не менше: 0,2 мм для води і пари та 0,5 мм для конденсату.

При залежному приєднанні систем внутрішнього теплопостачання до теплової мережі, а також при реконструкції їх з використанням існуючих трубопроводів еквівалентну шорсткість потрібно приймати не менше: 0,5 мм для води і пари та 1,0 мм для конденсату.

Еквівалентну шорсткість внутрішньої поверхні труб із полімерних матеріалів, а також мідних труб слід приймати за даними їх виробника, але не менше 0,01 мм та 0,11 мм відповідно.

6.6.15 Швидкість руху теплоносія у трубопроводах систем водяного опалення слід приймати залежно від допустимого еквівалентного рівня звуку в приміщенні:

а) вище 40 дБА – не більше 1,5 м/с у громадських будівлях та приміщеннях; не більше 2 м/с у адміністративно-побутових будівлях та приміщеннях; не більше 3 м/с у виробничих будівлях та приміщеннях;

б) 40 дБА і нижче – згідно з додатком Л.

Швидкість руху пари в трубопроводах слід приймати:

а) у системах опалення низького тиску (до 70 кПа на вводі) при супутньому русі пари та конденсату – 30 м/с, при зустрічному – 20 м/с;

б) у системах опалення високого тиску (від 70 до 170 кПа на вводі) при супутньому русі пари та конденсату – 80 м/с, при зустрічному − 60 м/с.

6.6.16 Уклони трубопроводів води, пари та конденсату потрібно приймати не менше 0,002, а уклін паропроводів проти руху пари – не менше 0,006.

Трубопроводи води допускається прокладати без уклону при швидкості руху води у них 0,25 м/с та більше.

6.7 Опалювальні прилади та арматура

6.7.1 У приміщеннях категорій А, Б, В за вибухопожежною та пожежною небезпекою опалювальні прилади систем водяного та парового опалення слід передбачати з гладкою поверхнею, яка допускає легке очищення, у тому числі:

а) радіатори секційні або панельні одинарні;

б) радіатори секційні або панельні спарені або одинарні для приміщень, у яких відсутнє виділення пилу горючих матеріалів (далі – «горючий пил»). Для приміщень категорії В, у яких відсутнє виділення «горючий пилу», допускається застосування конвекторів;

б) опалювальні прилади із гладких сталевих труб (тільки для категорії В) .

6.7.2 Опалювальні прилади у приміщеннях категорій А, Б, В необхідно розташовувати на відстані (у світлі) не менше ніж 100 мм від поверхні стін. Не допускається розташовувати опалювальні прилади в нішах.

6.7.3 У приміщеннях для наповнення та зберігання балонів з стисненим або зрідженим газом, а також у приміщеннях складів категорій А, Б, В та комор горючих матеріалів або у місцях, що відведені в цехах для складування горючих матеріалів, опалювальні прилади необхідно загороджувати екранами із негорючих матеріалів на відстані не менше 100 мм (у світлі) від цих приладів, передбачаючи доступ до них для очищення.

6.7.4 Газові та електричні інфрачервоні випромінювачі систем променевого опалення з температурою поверхні вище 150 °С слід розташовувати у верхній зоні приміщення на конструкціях із негорючих матеріалів відповідно до ДСТУ Б В.2.7-19. Стелі або конструкцію із горючих матеріалів над пальниками необхідно захищати або екранувати негорючим матеріалом. Відстані від випромінювачів до конструкцій приміщення з горючих матеріалів слід приймати згідно з ДБН В.2.5-20.

Газові випромінювачі допускається застосовувати за умови видалення продуктів згоряння та забезпечення ГДК шкідливих речовин у повітрі робочої або зони обслуговування нижче допустимих значень згідно з ГОСТ 12.1.005 за рахунок вентиляції відповідно до ДБН В.2.5-20 і методичних рекомендацій “Санітарно-гігієнічні вимоги щодо використання променового опалення в виробничих приміщеннях” [2].

6.7.5 Опалювальний прилад розташовують, як правило, під світловим прорізом, за його наявності, у місці, доступному для огляду, ремонту та очищення. Допускається встановлювати декоративні опалювальні прилади всередині приміщень.

Довжину опалювального приладу слід визначати розрахунком та приймати не менше 75 % довжини світлового прорізу (вікна) у лікарнях, дитячих дошкільних закладах, школах, будинках для людей похилого віку та інвалідів.

6.7.6 Опалювальні прилади у виробничих приміщеннях з постійними робочими місцями, розташованими на відстані 2 м або менше від вікон, у районах з розрахунковою температурою зовнішнього повітря в холодний період року мінус 15 °С і нижче для найхолоднішей п’ятиденки забезпеченістю 0,92 за ДСТУ-Н Б В.1.1-27 слід розташовувати під вікнами. Такі опалювальні прилади необхідно розраховувати на компенсацію втрат теплоти через зовнішні огородження на висоту до 4 м від підлоги або робочої площадки, а при обґрунтуванні – на більшу висоту.

6.7.7 Опалювальні прилади сходової клітки слід розташовувати на першому поверсі, а на сходовій клітці, поділеній на відсіки, − в нижній частині кожного відсіку. Опалювальні прилади не слід розташовувати в тамбурах, що мають зовнішні двері.

На сходових клітках, у тому числі незадимлюваних, не допускається встановлювати опалювальні прилади, що виступають за площину стін на висоті менше ніж 2,2 м від поверхні проступів та площадок сходів.

Опалювальні прилади сходової клітки, що не мають автоматичних регуляторів температури повітря (терморегулятор або електронний регулятор витрати теплоносія), слід приєднувати до окремих (другорядних) приладових віток або стояків системи опалення, на яких потрібно застосовувати регулятори автоматичного обмеження максимальної витрати теплоносія, якщо опалювальні прилади основної системи опалення мають автоматичні регулятори температури повітря й утворюють змінний гідравлічний режим.

6.7.8 Конвектор з автоматичним регулятором температури повітря приміщення (терморегулятор або електронний регулятор витрати теплоносія) допускається передбачати без регулювального повітряного клапана.

6.7.9 Опалювальні прилади у приміщеннях установ здоров’я необхідно застосовувати з урахуваням вимог ДБН В.2.2-10-2001.

6.7.10 При використанні декоративного екрану (грати) у опалювального приладу потрібно забезпечувати доступ до опалювального приладу для його очищення.

6.7.11 Збільшення номінального теплового потоку опалювального приладу на застосування декоративного екрану (грати) у громадських будівлях не повинно перевищувати 10 % номінального теплового потоку відкрито встановленого опалювального приладу.

6.7.12 Слід обирати опалювальний прилад, якщо його застосовують з автоматичним регулятором температури повітря приміщення (терморегулятор або електронний регулятор витрати теплоносія), з тепловим потоком більшим від розрахункового на:

15 % − для приміщень з розрахунковою температурою повітря, рівною найменшій температурі діапазону норми температури згідно з додатками Г і Д;

10 % − для приміщень з розрахунковою температурою повітря, рівною середній температурі діапазону норми температури згідно з додатками Г і Д.

При проміжних значеннях розрахункової температури з діапазону температур повітря, збільшення теплового потоку опалювального приладу допускається приймати за інтерполяцією (екстраполяцією).

6.7.13 Тепловий потік обраного опалювального приладу потрібно приймати не меншим ніж на 5 % або на 60 Вт необхідного за розрахунком.

6.7.14 В однотрубній системі необхідно запобігати залишковій тепловіддачі радіаторів при закритих автоматичних регуляторах температури повітря приміщення (терморегулятор або електронний регулятор витрати теплоносія).

6.7.15 При розрахунку опалювальних приладів слід враховувати 90 % теплового потоку від відкрито прокладеного (з або без теплоізоляції) стояка або приладової вітки, до яких приєднані ці прилади.

У приміщеннях з автоматичним регулюванням температури повітря рекомендується теплоізолювати трубопроводи стояка або приладової вітки з постійним гідравлічним режимом, до яких приєднано опалювальний прилад даного приміщення.

У приміщеннях з автоматичним регулюванням температури повітря необхідно теплоізолювати транзитні трубопроводи, повітропроводи та канали систем, що мають температуру транспортованого середовища відмінну від температури повітря приміщення більше ніж на 3 °С.

6.7.16 При визначенні теплового потоку опалювальних приладів догріваючої системи слід перераховувати тепловий потік опалювальних приладів чергової або фонової систем опалення на розрахункову температуру повітря в робочий час (час використання приміщення).

6.7.18 Температуру поверхні низькотемпературних панелей радіаційного обігріву робочих місць не слід приймати вище 60 °С, а панелей радіаційного охолодження – нижче 2 °С.

6.7.19 Убудовані нагрівальні елементи системи водяного опалення допускається розміщувати в огороджувальних конструкціях приміщення з дотриманням вимог щодо опору теплопередачі цих конструкцій як для електричної кабельної системи опалення прямої дії згідно з ДБН В.2.5-24.

Розрахункову питому теплову потужність убудованих нагрівальних елементів системи водяного опалення з урахуванням температури з різних сторін будівельної конструкції, слід визначати як для електричної кабельної системи опалення прямої дії згідно з ДБН В.2.5-24.

Убудовані нагрівальні елементи системи електричного опалення слід застосовувати згідно з ДБН В.2.5-24.

6.7.20 Температуру нагрівальної поверхні будівельних конструкцій з убудованими нагрівальними елементами, відповідну діючим нормативам, необхідно встановлювати засобами автоматичного регулювання.

Для визначення теплової потужності системи опалення з убудованими нагрівальними елементами слід застосовувати розрахункову температуру нагрівальної поверхні не вище зазначеної у додатку М.

Нерівномірність температури в межах нагрівальної поверхні при вибраному кроці укладання нагрівальних елементів (труб, кабелю тощо) не повинна перевищувати 1,5 °С, окрім крайової зони приміщення.

6.7.21 Допускається застосовувати електричні опалювальні прилади, які мають автоматичне регулювання температури повітря та рівень захисту від ураження током відповідно до призначення приміщення, його оснащення та характеристик будівельних конструкцій згідно з ДБН В.2.5-27, ПУЕ, НПАОП 40.1-1.21. Температура тепловіддавальної поверхні електричних опалювальних приладів повинна бути нижче від максимально допустимої згідно з додатком А.

6.7.22 Опалювальний прилад (у тому числі опалювальну панель а також рушникосушарку, приєднану до системи опалення) на його обв’язці або в ньому слід оснащати автоматичним регулятором температури повітря приміщення (терморегулятор або електронний регулятор витрати теплоносія).

Автоматичні регулятори температури повітря допускається не встановлювати на опалювальних приладах у приміщеннях де є вірогідність замерзання теплоносія (сходова клітка, вестибюль, сміттєзбірна камера житлового будинку). Рекомендується в таких приміщеннях застосовувати автоматичні терморегулятори без запірної функції (із захистом від замерзання теплоносія) та захистом від несанкціонованого втручання.

Автоматичні терморегулятори допускається не встановлювати на опалювальних приладах чергової або фонової системи, за умови забезпечення автоматичного регулювання температури повітря на приладах догріваючої системи (електричні прилади-доводчики, прилади системи кондиціонування тощо).

На опалювальних приладах слід застосовувати автоматичні терморегулятори, що відповідають вимогам EN12828.

6.7.23 Автоматичні регулятори температури повітря приміщення (терморегулятор або електронний регулятор витрати теплоносія) для опалювальних приладів однотрубних систем слід приймати з мінімальним гідравлічним опором, а для приладів двотрубних систем – з підвищеним опором.

6.7.24 При застосуванні автоматичних терморегуляторів на опалювальних приладах у приміщеннях загального користування громадської або виробничої будівлі необхідно використовувати такі їх конструкції, що мають захист від несанкціонованого демонтажу а також із заблокованою настройкою температури повітря на рівні нижньої температури діапазону норми температури згідно з додатком Г. У решті приміщень зазначених будівель слід застосовувати терморегулятори із заблокованою або обмеженою максимальною та мінімальною настройками температури повітря згідно з 6.4.1 та 6.4.2.

6.7.25 При застосуванні автоматичних терморегуляторів на опалювальних приладах у приміщеннях дво- або багатоквартирного житлового будинку потрібно використовувати такі їх конструкції, що мають заблоковану або обмежену мінімальну настройку температури повітря згідно з 5.3.

6.7.26 У рушникосушарці, приєднаної до системи водяного опалення, допускається застосовувати електронагрівач її підігріву в неопалювальний період, за виконання вимог ПУЕ.

6.7.27 З’єднання опалювальних приладів на “зчепі” допускається передбачати в межах одного приміщення у фонових та чергових системах. У цих системах допускається опалювальні прилади допоміжних приміщень (гардеробних, коридорів, туалетів, умивальних, тощо) приєднувати на “зчепі” до приладів сусідніх приміщень.

6.7.28 Опалювальні прилади невеликих приміщень для майстрів, комор тощо виробничих будівель допускається приєднувати до транзитних трубопроводів системи опалення.

6.7.29 Різнобічне приєднання трубопроводів слід передбачати до радіаторів з числом секцій більше 20 або довжиною більше 2 м, а також у фонових і чергових системах до двох та більше радіаторів, з’єднаних на “зчепу”.

До приладових віток допускається різнобічно приєднувати будь-які опалювальні прилади.

6.7.30 Для гідравлічного балансування водяної системи слід застосовувати регулювальну арматуру згідно з 6.1.10, 6.4.7.7, 6.4.7.8, 6.7.7, що забезпечує обраний при проектуванні та вказаний у проектній документації спосіб налагодження системи.

6.7.31 Настройки всіх настроюваних ручних та автоматичних клапанів (терморегулятори, приєднувальна регулювальна гарнітура, ручні та автоматичні балансувальні клапани тощо), якими ув’язані циркуляційні кільця системи охолодження, повинні бути визначені гідравлічним розрахунком, зазначені у проектній документації та виставлені при налагодженні системи. Настройки балансувальних клапанів повинні бути зафіксованими згідно інструкцій виробника.

Застосовувані в системі опалення клапани із заводськими незмінними настройками повинні відповідати настройкам у проектній документації, визначеним гідравлічним розрахунком.

Допускається зміна настройок клапанів, визначених гідравлічним розрахунком у проекті, при налагодженні системи, якщо інакше неможливо забезпечити проектну витрату теплоносія в циркуляційних кільцях системи.

Настройки неспецифікованих або застосовуваних замість специфікованих у проектній документації клапанів (ручних та автоматичних балансувальних, терморегуляторів тощо) слід визначати гідравлічним розрахунком (перерахунком) системи.

Настройки всієї арматури та обладнання (перепускні та запобіжні клапани, мембранні баки тощо), що забезпечують безпечну роботу системи повинні бути визначені розрахунком, зазначені у проектній документації та виставлені при налагодженні системи.

6.7.32 Запірну арматуру слід передбачати:

а) для відключення від кожного джерела теплопостачання;

б) для відключення та спуску води кожної системи, відокремлених кілець, віток, приладових віток та стояків (окрім стояків будівель з трьома та менше поверхами);

в) для відключення конденсатовідвідників;

г) для відключення, та за необхідності для спуску води, насосів, теплообмінників, баків акумуляторів, теплолічильників та іншого обладнання, що потребує відключення при обслуговуванні;

д) для відключення та спуску води розширювальних баків, окрім відкритих; для відключення слід застосовувати арматуру із захистом від несанкціонованого закриття;

Допускається не встановлювати запірну та спускну арматуру в зазначених місцях, якщо там установлена балансувальна арматура з аналогічними функціями.

6.7.33 Автоматичну запірну арматуру, у тому числі соленоїдні клапани, допускається встановлювати для відключення системи або її частини при аварійній розгерметизації.

6.7.34 Не допускається встановлювати автоматичну запірну арматуру для відключення системи, або її частини, за не оплату послуги опалення.

6.7.35 Не допускається застосовувати запірну арматуру як регулювальну.

6.7.35.1 Запірну арматуру не допускається встановлювати на підводках до опалювальних приладів або в цих приладах для регулювання температури повітря у приміщенні замість автоматичних регуляторів температури повітря приміщення (терморегулятор або електронний регулятор витрати холодоносія).

6.7.35.2 Не допускається заміняти сенсори та приводи клапанів автоматичного регулювання, що визначені проектом, ковпачками, маховиками тощо ручного регулювання.

6.7.36 Не допускається застосовувати запірну арматуру:

а) на опалювальних приладах для їх відключення, окрім запірно-приєднувальної арматури без маховиків;

б) на опалювальних приладах у приміщеннях де є вірогідність замерзання теплоносія, окрім запірно-приєднувальної арматури без маховиків з можливістю настроювання у системах зі змінним гідравлічним режимом;

в) для відключення відкритих розширювальних баків;

г) з можливістю несанкціонованого втручання для відключення мембранних розширювальних баків.

6.7.37 Арматура для спорожнення повинна мати штуцери для приєднання шлангів.

6.7.38 Слід встановлювати арматуру для спорожнення системи та кожної з її частин: вітки, приладової вітки, у тому числі квартирної, стояка.

Допускається не передбачати арматуру для спорожнення вертикальної системи на стояках у будівлях до трьох поверхів включно.

Розташувати арматуру для спорожнення системи у приміщеннях, окрім виробничих, з постійним перебуванням людей не допускається.

Допускається не встановлювати арматуру для спорожнення системи, якщо вона є конструктивно вбудованою в запірну або регулювальну арматуру, встановлену у відповідних для спорожнення місцях системи, або передбачена у відповідному обладнанні системи.

6.7.39 Рекомендується застосовувати систему загального спорожнення віток горизонтальної системи багатоповерхової будівлі.

6.7.40 У системах водяного опалення слід забезпечити видалення повітря:

а) автоматичними повітровідвідниками з кожного стояка вертикальної та горизонтальної системи з нижньою розводкою подавальної та зворотної магістралей;

б) автоматичним повітровідвідником з кожної магістралі (вітки), розташованої у верхній частині будівлі та вище джерела теплопостачання;

в) ручними або автоматичними повітровідвідниками з верхніх точок (обходи дверей воріт тощо) горизонтальних магістралей (віток) та приладових віток, у тому числі з розподільників (колектор та гребінка) підлогового охолодження;

г) ручним або автоматичним повітровідвідником, якщо його не передбачено в автоматичному регуляторі температури повітря, з кожного опалювального приладу при його нижньому підключенні до приладової вітки або стояка;

д) ручним або автоматичним повітровідвідником в інших місцях накопичення повітря.

6.7.41 Рекомендується застосовувати автоматичний повітровідвідник повітря за насосом, або безпосередньо з насоса.

6.7.42 Установлювати автоматичні або ручні повітровідвідники, окрім установлених на опалювальних приладах, у приміщеннях (окрім виробничих) з постійним перебуванням людей не допускається..

6.7.43 Влаштовувати систему загального відведення повітря з опалювальних приладів через повітряну трубу не допускається.

6.7.44 Видалення повітря із систем парового опалення слід передбачати у верхніх точках конденсатопроводів, заповнених водою, та в нижніх точках самопливних конденсатопроводів.

6.7.45 Показники довговічності (середній термін служби) та експлуатаційних витрат опалювальних приладів та арматури наведені у додатку Н.

6.8 Пічне опалення

6.8.1 Пічне опалення допускається застосовувати в житлових, громадських та виробничих будівлях згідно з додатком П. Для приміщень категорій А, Б, В пічне опалення застосовувати не допускається.

Використання пічного опалення у дитячих навчально-виховних закладах слід передбачати в окремих випадках, що обумовлені місцевими особливостями. В інших випадках рекомендовано централізоване або місцеве опалення за рахунок ТЕЦ або котельних.

6.8.2 Розрахункові втрати теплоти у приміщеннях слід компенсувати відповідною середньою тепловою потужністю опалювальної печі: для печі з періодичною топкою слід приймати дві топки на добу, а для печі тривалого горіння – безперервну топку.

Коливання температури повітря у приміщеннях з періодичною топкою не повинно перевищувати 3 °С упродовж доби.

6.8.3 Максимальна температура зовнішньої поверхні печі (окрім чавунного настилу, металевих дверцят та іншого металевого пічного обладнання) у градусах Цельсія не повинна перевищувати:

90 – у приміщеннях дитячих дошкільних закладів та закладів охорони здоров’я;

110 – в інших будівлях та приміщеннях на поверхні печі не більше ніж 15 % від загальної площі поверхні печі;

120 – те саме, на поверхні печі не більше ніж 5 % від загальної площі поверхні печі.

У приміщенні з тимчасовим перебуванням людей за умови встановлення захисних екранів допускається застосовувати печі з температурою поверхні вище 120 °С.

6.8.4 Одну піч допускається передбачати для опалення не більше трьох приміщень, розташованих на одному поверсі.

У двоповерховій будівлі допускається передбачати двоярусну піч з відокремленими пальниками та димоходами для кожного поверху, а для двоярусних квартир – з одним пальником на першому поверсі.

Застосування дерев’яних балок у перекритті між верхнім та нижнім ярусами печі не допускається.

6.8.5 У загальноосвітній школі та дитячому дошкільному закладі, закладі охорони здоров’я, культурно-видовищному та дозвіллєвому закладах, будинку відпочинку та готелі печі слід розташовувати так, щоб обслуговувати пальники з підсобних приміщень або коридорів, які мають вікна з кватирками та витяжну вентиляцію з природним спонуканням.

6.8.6. У будівлі з пічним опаленням не допускається:

а) улаштування витяжної вентиляції зі штучним спонуканням, яка не компенсована припливною вентиляцією із штучним спонуканням;

б) відвід диму у вентиляційні канали та застосування димоходів і димовідводів для вентиляції приміщень.

6.8.7 Піч рекомендується розташовувати біля внутрішніх стін та перегородок, передбачаючи розташування в них димових каналів.

Димохід допускається розташовувати в зовнішній стіні з негорючих матеріалів, утеплених, за необхідності, із зовнішнього боку для недопущення конденсації вологи з газів, що відводяться. За відсутності стін для розташування в них димоходу, слід для відводу диму застосовувати приставний димохід, насадний або корінний димовий канал.

6.8.8 Для кожної печі слід передбачати окремий димохід або димовий канал. Допускається приєднувати до одного димоходу (димового каналу) дві печі, розташовані в одній квартирі на одному поверсі. При приєднанні димової труби в ній слід передбачати розсічку завтовшки 0,12 м і заввишки не менше ніж 1 м від низу приєднання труби.

6.8.9 Переріз димових каналів (димових труб) залежно від теплової потужності печі слід приймати не менше:

140 мм ´ 140 мм – при тепловій потужності печі до 3,5 кВт;

140 мм ´ 200 мм – при тепловій потужності печі від 3,5 кВт до 5,2 кВт;

140 мм ´ 270 мм – при тепловій потужності печі від 5,2 кВт до 7 кВт.

Площа перерізу круглих димових каналів повинна бути не менше площі зазначених прямокутних каналів.

6.8.10 На димовому каналі печі, що працює на твердому паливі, слід передбачати шибер (заслінка) з отвором не менше 15 мм ´ 15 мм.

6.8.11 Гирло димової труби слід розташовувати на висоті від колосникової решітки не менше ніж 5 м.

Висоту димової труби, що розташована на відстані, рівній або більшій за висоту суцільної конструкції, яка виступає над покрівлею, слід приймати:

- не менше ніж 0,5 м над плоскою покрівлею;

- не менше ніж 0,5 м над гребенем даху або парапетом – при розташуванні труби на відстані до 1,5 м від гребеня або парапету;

- не нижче гребеня даху або парапету – при розташуванні димової труби на відстані від 1,5 до 3 м від гребеня або парапету;

- не нижче за лінію, що проведена від гребеня донизу під кутом 10° до горизонту – при розташуванні димової труби від гребеня на відстані більше 3 м.

Димову трубу необхідно виводити вище покрівлі більш високої будівлі, прилеглої до будівлі з пічним опаленням.

Димову трубу слід виводити не нижче лінії, що проведена під кутом 10° до горизонту і є дотичною до контуру вищої будівлі, що розташована поруч з будівлею з пічним опаленням.

Висоту витяжного вентиляційного каналу, розташованого поруч з димовою трубою, слід приймати рівною висоті цієї труби.

6.8.12 Димові труби повинні бути вертикальними без уступів із глиняної цеглі зі стінками завтовшки не менше 120 мм або з жаростійкого бетону завтовшки не менше 60 мм з передбаченням в їхніх основах та димоходах кишені глибиною 250 мм з отворами для очищення, які зачиняються дверцятами. Допускається застосовувати димоходи із азбестоцементних труб або збірних виробів із нержавіючої сталі заводської готовності (двошарових сталевих труб з тепловою ізоляцією із негорючого матеріалу). При цьому температура газів, що видаляються, не повинна перебільшувати 300 °С для азбестоцементних труб та 500 °С для труб із нержавіючої сталі. Застосування азбестоцементних димоходів, а також із нержавіючої сталі для печей на вугіллі не допускається.

Допускається передбачати відводи димових труб під кутом до 30° до вертикалі з відносом не більше 1 м; похилі ділянки повинні бути гладкими, постійного перерізу, площею не менше за площу поперечного перерізу вертикальних ділянок.

6.8.13 Верхню частину димових труб слід захищати від прямого попадання атмосферних опадів, а також сторонніх предметів. Зонти, дефлектори та інші насадки на димових трубах не повинні створювати надлишковий аєродинамичний опір, який може перешкоджати вільному виходу диму. Рекомендується для захисту використовувати оголовки заводського виготовлення з інструкцією підприємства-виробника щодо їхнього монтажу за розрахунковими значеннями аеродинамічного опору.

6.8.14 Димові труби для печей на дровах та торфу на будівлях з покрівлями із горючих матеріалів необхідно передбачати з іскровловлювачами із металевої сітки з отворами розміром не більше 5 мм × 5 мм.

6.8.15 Розміри розділок у стовщенні стінки печі або димоходу в місці прилягання будівельних конструкцій слід приймати відповідно до додатку С. Розділка повинна бути більше за товщину перекриття (стелі) на 70 мм. Спирати або жорстко з’єднувати розділку печі з конструкцією будинку не допускається.

6.8.16 Розділки для печей та димових труб, які встановлені у прорізах стін та перегородок з горючих матеріалів, необхідно передбачати на всю висоту печі або димової труби в межах приміщення. При цьому товщину розділки слід приймати не менше товщини зазначеної стіни або перегородки.

6.8.17 Зазори між перекриттями, стінами, перегородками та розділками необхідно передбачати з заповненням із негорючих матеріалів.

6.8.18 Відступку – простір між зовнішньою поверхнею печі, димової труби або димового каналу та стіною, перегородкою або іншою конструкцією будинку, яка виконана із горючих матеріалів, слід приймати згідно з документацією підприємства-виробника (для печей заводського виготовлення), але не менше розмірів, які наведені у додатку Р.

Відступки біля печей у будинках дитячих навчально-виховних закладів та закладів охорони здоров’я необхідно передбачати закритими із стінами та перекриттями з негорючих матеріалів.

У стінах, що закривають відступку, слід передбачати отвори над підлогою і вгорі з решітками площею живого перерізу кожна не менше 150 см2. Підлогу в закритій відступці необхідно передбачати із негорючих матеріалів і розташовувати на 70 мм вище підлоги приміщення.

6.8.19 Відстань між верхом перекриття печі, виконаного з трьох рядів цегли, із стелею з горючих матеріалів, захищеною штукатуркою по сталевій сітці або сталевим листом по базальтовому картону завтовшки 10 мм, слід приймати 250 мм для печей з періодичною топкою і 700 мм для печей тривалого горіння, а при незахищеній стелі – відповідно 350 мм та 1000 мм. Для печей, які мають перекриття з двох рядів цегли, зазначені відстані слід збільшувати в 1,5 рази.

Відстань між верхом металевої печі з теплоізольованим перекриттям та захищеною стелею слід приймати 800 мм, а для печі з нетеплоізольованим перекриттям та незахищеною стелею – 1200 мм.

6.8.20 Простір між перекриттям теплоємної печі та стелею із горючих матеріалів допускається закривати з усіх боків цегляними стінками. Товщину перекриття печі при цьому потрібно збільшувати до чотирьох рядів цегляної кладки, а відстань від стелі приймати згідно з 6.8.19. У стінах закритого простору над піччю слід передбачати два отвори на різному рівні з решітками, що мають площу живого перерізу кожна не менше 150 см2.

6.8.21 Відстань від зовнішніх поверхонь цегляних або бетонних димових труб до крокв, обрешіток, латувань та інших деталей покрівлі з горючих матеріалів необхідно передбачати в просвіті не менше 130 мм, від керамічних труб без ізоляції – 250 мм, а при теплоізоляції з опором теплопередачі 0,3 м2·К/Вт негорючими або горючими групи Г1 матеріалами – 130 мм. Простір між димовими трубами та конструкціями покрівлі з негорючих та горючих групи Г1 матеріалів слід перекривати негорючими покрівельними матеріалами.

6.8.22 Конструкції будинків слід захищати від загоряння:

а) підлогу з горючих матеріалів під топочними дверцятами – металевим листом розміром 700 мм × 500 мм, який розташовується довгою стороною вздовж печі;

б) стіну або перегородку із горючих матеріалів, що примикає під кутом до фронту печі, – штукатуркою завтовшки 25 мм по металевій сітці або металевим листом по базальтовому картону завтовшки 8 мм від підлоги до рівня на 250 мм вище верху топкових дверцят.

Відстань від топкових дверцят до протилежної стіни треба приймати не менше ніж 1250 мм.

6.8.23 Мінімальні відстані від рівня підлоги до дна газооборотів та зольників слід приймати:

а) при конструкції перекриття або підлоги із горючих матеріалів до дна зольника – 140 мм, до дна газообороту – 210 мм;

б) при конструкції перекриття або підлоги із негорючих матеріалів – на рівні підлоги.

6.8.24 Підлогу з горючих материалів під каркасними печами, у тому числі на ніжках, необхідно захищати від займання листовою сталлю по базальтовому картону завтовшки 10 мм, при цьому відстань від низу печі до підлоги повинна бути не менше 100 мм.

6.8.25 Для приєднання печей до димових каналів (димоходів) допускається передбачати димовідводи завдовшки не більше 0,4 м за умови:

а) відстань від верху димовідвода до стелі з горючих материалів повинна бути не менше 0,5 м при відсутності захисту стелі від займання і не менше 0,4 м – при наявності захисту;

б) відстань від низу димовідвода до підлоги із горючих матеріалів повинна бути не менше 0,14 м.

В конструкції димовідводів слід застосовувати негорючі матеріали. Клас вогнестійкості конструкції димовідводів повинен відповідати REI 45.

6.8.26 Каміни на твердому паливі відповідно до ДБН В.2.2-15 допускається проектувати: у квартирі на останньому поверсі житлового будинку; на будь-якому рівні багаторівневої квартири, розміщеної останньою по висоті у будинку; на будь-якому рівні одноквартирного або зблокованого житлового будинку. При цьому димохід каміна повинен виконуватися автономним і проходити через приміщення цієї квартири. Улаштування камінів на твердому паливі у приміщеннях житлових, а також громадських та адміністративно-побутових будівлях (крім приміщень з масовим перебуванням людей) на будь-якому поверсі допускається за умови приєднання кожного каміну до індівідуального або колективного димоходу через повітряний затвір – ділянку поповерхового димоходу довжиною не менше ніж 2 м, якій виключає розповсюдження продуктів згоряння.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Контакты

тел.: (050) 769-43-72

тел.: (067) 499-51-74

тел.: (093) 258-52-66

Этот адрес электронной почты защищен от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.

.